31.01.2013Справа №5002-7/ 758-2012
За позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (вул. Хорива, 11-А, м. Київ, 04071; вул. Борисоглібська, 15Б, м. Київ, 04070)
до відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022),
товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Реал Естейт» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022),
товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
фізична особа Чередниченко Віталій Олександрович (вул. 24 Партз'їзду, 74, м. Красноармійськ, Донецька область),
фізична особа Чередниченко Катерина Анатоліївна (вул. 24 Партз'їзду, 74, м. Красноармійськ, Донецька область),
фізична особа Мороз Олександр Олександрович (проспект Карла Маркса, 58, кв. 63, м. Дніпропетровськ),
приватне акціонерне товариство «Санаторій Карасан» (вул. Васильченка, 10, смт. Партеніт, м. Алушта, 98542),
фізична особа Подопригор Алла Федорівна (вул. Клушина, буд. 8, кв. 15, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, Україна)
про стягнення 26 985 080,02 грн.
Головуючий суддя Дворний І.І.
Судді Радвановська Ю.А.
Чонгова С.І.
Представники:
від позивача - Калінов О.О., довіреність №420 від 02.07.12, представник;
від ТОВ фірма "Консоль ЛТД"- Кулагін Е.В,, довіреність №1050 від 19.12.12, представник;
від ТОВ Фірма "Реал Естейт" - не з'явився.;
від ТОВ "БК Консоль-Строй ЛТД"- Кулагін Е.В, довіреність №266 від 21.09.12, представник;
від ПАТ "Санаторій Карасан - Щербинін Р.Є, довіреність №10-1/6, представник;
фізична особа Чередниченко В.О.- не з'явилась;
фізична особа Чередниченко К.А. - не з'явилась;
фізична особа Мороза О.О.- не з'явилась;
фізична особа Подопригор А.Ф. - не з'явилась.
Суть спору: у березні 2012 року публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» 26 989 473,06 грн., у тому числі: 22 000 000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 4 408 333,35 грн. процентів за користування кредитом, 302 673,96 грн. пені, 132 000,00 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 146 465,75 грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2012 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» був укладений кредитний договір №12262-6/КЛ від 11.12.2007 р. (з внесеними змінами та доповненнями), за яким останньому був наданий кредит в розмірі 22 000 000,00 грн. зі строком повернення до 10 грудня 2011 року. Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» зазначає, що в зазначений строк кредит повернутий не був, як і не сплачені проценти за користування кредитними коштами, заборгованість за якими складає 4 408 333,35 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу. Крім того, в наслідок порушення позивачем виконання грошового зобов'язання, позивачем також заявлена вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 302 673,96 грн., 132 000,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 146 465,75 грн. Враховуючи, що виконання позичальником свого зобов'язання за кредитним договором було забезпечено договорами поруки і застави, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», позивачем пред'явлені вимоги про стягнення коштів в солідарному порядку з позичальника, поручителя і заставодавця.
10 квітня 2012 року представник публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» суму заборгованості в розмірі 26 985 080,02 грн., де 22 000 000,00 грн. - основна заборгованість за кредитом, 4 408 333,35 грн. - сума боргу по процентам, 301 897,35 грн. - сума пені, 132 000,00 грн. - сума інфляційних втрат, 142 849,32 грн. - сума 3% річних;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в солідарному порядку судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 64 380,00 грн. та інші судові витрати по справі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2012 року судом було відмовлено публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" в задоволенні заяв про вжиття заходів до забезпечення позову, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів фізичну особу Чередниченко Віталія Олександровича, фізичну особу Чередниченко Катерину Анатоліївну, фізичну особу Мороза Олександра Олександровича та приватне акціонерне товариство "Санаторій Карасан". Також, вказаною ухвалою суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Консоль ЛТД" в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Розгляд справи відкладався.
18 квітня 2012 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд:
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в солідарному порядку суму заборгованості в розмірі 26 985 080,02 грн., де 22 000 000,00 грн. - основна заборгованість за кредитом, 4 408 333,35 грн. - сума боргу по процентам, 301 897,35 грн. - сума пені, 132 000,00 грн. - сума інфляційних втрат, 142 849,32 грн. - сума 3% річних;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в солідарному порядку судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 64 380,00 грн. та інші судові витрати по справі.
Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 24 квітня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів була залучена фізична особа Подопригор Алла Федорівна.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
03 травня 2012 року за клопотанням позивача ухвалою суду строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що позивачем заявлено до відшкодування значний розмір заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору, до якого багаторазово вносилися зміни та доповнення, що свідчить про складний характер правовідносин сторін та необхідність дослідження великого обсягу первинних документів та задля встановлення правомірності визначення Банком заявлених до відшкодування сум, судом 17 травня 2012 року у справі було призначено судову економічну експертизу, у зв'язку з чим, провадження по справі зупинялось, про що винесено відповідну ухвалу.
25 грудня 2012 року матеріали господарської справи були повернені експертною установою до суду без виконання експертизи, у зв'язку з чим, ухвалою від 27 грудня 2012 року провадження у справі поновлено.
15 січня 2013 року у відповідності з приписами частин 1 та 5 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду було призначено колегіальний розгляд справи, у зв'язку з чим, розгляд справи та перебіг строку вирішення спору почався заново.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду справи №5002-7/758-2012 до складу колегії долучені судді господарського суду Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А. та Чонгова С.І.
У судовому засіданні, що відбулось 31 січня 2013 року, з'явився позивач, який наполягав на заявлених позовних вимогах з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представник товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД», у свою чергу, не заперечував, що на момент подачі позову та до теперішнього часу товариство має прострочену до сплати заборгованість перед публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь».
Також відповідач підтвердив факт забезпечення вищевказаного кредиту договором поруки від 06 жовтня 2009 року №5962-06/П, що був укладений між банком ним та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт». Умовами вказаного договору визначено, що поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, чого відповідач не заперечує.
Разом з тим, відповідач заперечував проти вимог Банку в частині стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», оскільки договір застави №54534-94 від 15 листопада 2011 року, що був укладений в забезпечення вимог Банку за кредитним договором №12262-6/КЛ від 11 грудня 2007 року, є розірваним з 29 грудня 2011 року. Оригінал договору про розірвання договору застави №54534-94 від 15 листопада 2011 року був досліджений судовою колегією у судовому засіданні.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт», фізичні особи Чередниченко В.О., Чередниченко К.А., Мороз О.О. та Подопригор А.Ф. у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін надані у попередньому судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11 грудня 2007 року між акціонерним банком «Київська Русь» (в подальшому - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (за договором позичальник) був укладений кредитний договір №12262-6/КЛ, предметом якого, згідно з пунктом 1.1, є надання Банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної невідновлювальної кредитної лінії на таких умовах:
- ліміт кредиту 19 000 000,00 грн. на строк з 11 грудня 2001 року до 11 грудня 2010 року зі сплатою 19 відсотків річних;
- фіксована плата за надання кредиту становить 95 000,00 грн.
В подальшому, до вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення шляхом укладання відповідних угод, зокрема, про зміну порядку внесення плати за надання і користування кредитом та сплати процентів, зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами; зміну порядку погашення кредиту, зміну ліміту кредитування та строку повернення кредиту тощо.
При цьому, додатковим договором від 10 грудня 2010 року фактично викладено кредитний договір в новій редакції, за яким ліміт кредитування був встановлений на рівні 22 000 000,00 грн., строк кредитної лінії - з 11 грудня 2007 року по 10 грудня 2011 року включно, процентна ставка - 20 процентів річних.
Матеріали справи свідчать, що на виконання кредитного договору позивачем були надані позичальнику кредитні кошти в наступних розмірах:
- на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» від 17 грудня 2007 року - 10 478 910,52 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2081058 від 17 грудня 2007 року (том 3, а. с. 46, 47);
- на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» від 19 грудня 2007 року - 5 468 049,24 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2087730 від 19 грудня 2007 року (том 3, а. с. 48, 49);
- на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» від 20 грудня 2007 року - 1 827 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2092121 від 20 грудня 2007 року (том 3, а. с. 50, 51);
- на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» від 21 грудня 2007 року - 1 207 303,42 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2095478 від 21 грудня 2007 року (том 3, а. с. 52, 53);
- на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» від 30 березня 2010 року - 7 718 736,82 грн., що підтверджується меморіальним ордером №5557170 від 31 березня 2010 року (том 3, а. с. 54, 55).
Отже, загальний розмір наданий позичальникові кредитних коштів складає 26 700 000,00 грн.
Проте, в обумовлений договором строк (до 10 грудня 2011 року) кредитні кошти були повернуті позичальником лише частково в розмірі 4 700 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами (том 3, а. с. 56-64). При цьому суд погоджується з посиланням позивача на те, що оскільки 10 грудня 2011 року був вихідним (неробочим) днем, то враховуючи положення статті 253, частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та пункту 4.1 додаткового договору від 10 грудня 2010 року, останнім днем належного виконання грошового зобов'язання щодо повернення кредиту було 12 грудня 2011 року, а період прострочення боржником виконання грошового зобов'язання починається з 13 грудня 2011 року. Таким чином заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» перед публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» з неповернутого кредиту складає 22 000 000,00 грн.
Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом також було встановлено, що в пункті 1.2.2 додаткового договору від 06 жовтня 2009 року до кредитного договору №12262-6/КЛ від 11 грудня 2007 року сторони передбачили обов'язок позичальника в забезпечення зобов'язань за кредитним договором оформити до 06 жовтня 2009 року фінансову поруку товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт».
Матеріали справи свідчать про те, що 06 жовтня 2009 року між акціонерним банком «Київська Русь» (в подальшому - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», Кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт» (за договором поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (за договором боржник) був укладений договір поруки №5962-06/П, пунктом 1 якого передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором №12262-6/КЛ від 11.12.2007 р., укладеним між кредитором і боржником, за умовами якого останній зобов'язаний кредитору по 11 грудня 2010 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 18 581 263,18 грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 20% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідальність поручителя за цим договором настає у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (п. 3 договору).
Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (п. 4 договору).
Відповідно до пунктів 5, 6 договору, у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель зобов'язаний сплатити заборгованість. Поручитель зобов'язаний сплатити зазначену у вимозі кредитора суму за вказаними у вимозі реквізитами протягом 5 робочих днів з дати надіслання кредитором такої вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що відповідна вимога №0112/7701 від 20 січня 2012 року про сплату заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені на загальну суму 26 560 187,09 грн. була направлена позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» (том 1, а.с. 62), проте була залишена останнім без задоволення. Іншого суду, всупереч положенням статей 33, 34 ГПК України, доведено не було.
Також, відповідно до пункту 3.1.11 договору від 30 вересня 2011 року про внесення змін до кредитного договору №12262-6/КЛ від 11 грудня 2007 року виконання позичальником зобовязань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечується заставою товарів в обороті, що розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 30, заставною вартістю 4 268 767,48 грн. Заставодавець - товариство з обиеженою відповідальністю будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД».
На виконання вимог вказаного вище договору, 15 листопада 2011 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (за договором заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» (за договором заставодавець) був укладений договір застави №54534-94, пунктом 1.1 якого передбачено, що застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя за кредитним договором №12262-6/КЛ від 11.12.2007 р., укладеним між заставодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД», за умовами якого останній зобов'язаний заставодержателю по 10 грудня 2011 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 22 000 000,00 гривень, сплатити проценти за користування ним у розмірі 20% процентів річних.
Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо відшкодування:
- штрафних санкцій, передбачених цим договором;
- витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави;
- витрат на утримання і збереження предмета застави;
- витрат на страхування предмета застави;
- збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору предметом застави за цим договором є сировина та матеріали, перелік яких викладений у Додатку №1 від 15 листопада 2011 року до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Враховуючи те, що товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» не було вжито заходів щодо погашення простроченої заборгованості щодо сплати кредиту, відсотків, пені, інфляційних втрат та 3% річних та враховуючи, що виконання позичальником свого зобов'язання за кредитним договором було забезпечено договорами поруки і застави, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення коштів в солідарному порядку з позичальника, поручителя і заставодавця.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» позовні вимоги щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» в солідарному порядку основної заборгованості за кредитом, суми боргу по процентам, суми пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є неналежне виконання відповідачами обов'язків за договором в частині повернення кредиту, сплати процентів, комісії, а також застосування до них відповідальності, встановленої умовами договору, за порушення відповідних зобов'язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.
Укладені сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.
Так, згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Судом встановлено, що укладений 11 грудня 2007 року між акціонерним банком «Київська Русь» та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» договір №12262-6/КЛ за своєю правовою природою є кредитним договором.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з приписами статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Обов'язок позичальника по своєчасному поверненню кредиту також був встановлений в пункті 6.1.1 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 10 грудня 2010 року).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Втім, в порушення вищенаведених приписів, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» не надало суду доказів повернення кредитних коштів в розмірі 22 000 000,00 грн., у той час як відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про примусове стягнення заборгованості.
Крім того, умовами кредитного договору також був закріплений обов'язок позичальника по сплаті процентів на рівні 20% річних.
Так, в пунктах 4.2-4.4 додаткового договору від 10 грудня 2010 року про внесення змін до кредитного договору №12262-6/КЛ від 11 грудня 2007 року сторони зазначили, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування Банком процентів здійснюється щомісячно 25 числа поточного місяця за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Якщо 25 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 25 числа по останній робочий день поточного місяця.
Проте, вказаний обов'язок позичальником також був порушений, оскільки з нарахованих за період з 01 листопада 2010 року по 29 лютого 2012 року процентів в розмірі 5 940 000,02 грн. позичальником було сплачено лише 1 531 666,67 грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості дорівнює 4 408 333,35 грн., більш того, вказана сума відповідачами не заперечувалась та спростована не була.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У свою чергу, в пункті 9.2 кредитного договору №12262-6/КЛ від 11 грудня 2007 року та пункті 8.1 додаткового договору від 10 грудня 2010 року сторонами було обумовлено, що у разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
На підставі цього, позивачем була обчислена сума пені в розмірі 301 897,35 грн. за прострочення сплати процентів за користування кредитом. Перевіривши заявлений позивачем до відшкодування розмір пені, суд погоджується з правомірністю його обчислення та вважає вимоги про стягнення пені обґрунтованими, більш того, вказана сума відповідачами не заперечувалась та спростована не була.
Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3% річних в сумі 142 849,32 грн. та 132 000,00 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредитних коштів.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.
Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15 листопада 2010 року у справі №4/720.
Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 132 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 142 849,32 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, відповідачами не заперечувались та спростовані не були, у зв'язку з чим вимоги про їх стягнення також є правомірними.
Перевіривши заявлені до стягнення на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» суми основної заборгованості за кредитом у розмірі 22 000 000,00 грн., суми боргу по процентам у розмірі 4 408 333,35 грн., суми пені у розмірі 301 897,35 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 132 000,00 грн., сума 3% річних у розмірі 142 849,32 грн. та встановивши правомірність їх нарахування, суд вважає за необхідне розглянути вимоги банку в частині можливості солідарного стягнення вказаних сум з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», у зв'язку з чим, зазначає наступне.
Як вже зазначалось, 06 жовтня 2009 року між акціонерним банком «Київська Русь», товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт» та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» укладений договір поруки №5962-06/П, за яким, товариство з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт» виступає поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором №12262-6/КЛ від 11.12.2007 р.
Також, сторони обумовили, що відповідальність поручителя за цим договором настає у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (п. 3 договору), а пунктом 4 договору встановлено, що поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Матеріали справи свідчать про те, що Банком поручителю направлялась вимога про сплату заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені на загальну суму 26 560 187,09 грн. (№0112/7701 від 20.01.2012 р.) (том 1, а. с. 62), яка задоволена не була, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про примусове стягнення в солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» та товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» 22 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 408 333,35 грн. суми боргу по процентам, 301 897,35 грн. пені, 132 000,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 142 849,32 грн.
В той же час, суд вважає неправомірним пред'явлення позивачем вимог про стягнення коштів з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», як заставодавця з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, 15 листопада 2011 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» укладений договір застави №54534-94 за яким останній виступає заставодавцем та забезпечує вимоги заставодержателя за кредитним договором №12262-6/КЛ від 11 грудня 2007 року.
Предметом застави, відповідно до пункту 1.2 договору, є сировина та матеріали, перелік яких викладений у Додатку №1 від 15 листопада 2011 року до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Так, згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (частина 1 статті 576 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно із частиною 1 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що набрав чинності з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" та статті 590 Цивільного кодексу застосовуються лише в частині, що йому не суперечить. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 28.02.2012 р. у справі №28/55.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Таким чином, законодавчо встановлено, що вимоги заставодержателя можуть бути задоволені виключно за рахунок предмета застави шляхом звернення стягнення на нього на підставі рішення суду або в позасудовому порядку. Однак, в рамках справи, що розглядається, позивач не просить звернути стягнення на заставлене майно товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», оскільки викладені вимоги саме про стягнення заборгованості з заставодавця (в солідарному порядку з боржника та поручителя), що не узгоджується з наведеними вище нормами чинного законодавства України.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на пункті 3.2.3 договору застави №54534-94 від 15 листопада 2011 року, оскільки вказаним пунктом передбачено лише право заставодавця на виконання зобов'язання позичальника щодо сплати суми заборгованості за основним зобов'язанням з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави. Вказане договірне положення не є підставою для пред'явлення позову про стягнення з заставодавця боргу позичальника в судовому порядку.
Більш того, судом встановлено, що 29 грудня 2011 року публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (заставодержатель) та товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Консоль - Строй" (заставодавець) уклали договір про розірвання договору застави №54534-94 від 15 листопада 2011 р. у якому дійшли згоди про те, що договір застави є розірваним з 29 грудня 2011 року.
З моменту набрання чинності цим договором зобов'язання сторін, що виникли з договору застави, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із Договору застави.
Цей договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.
Оригінал вказаного договору був досліджений судом у судовому засіданні.
Так, підсумовуючи викладене, суд вважає, що публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» необґрунтовано пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості (з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних) з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», як заставодавця, у зв'язку з чим в цій частині в позові має бути відмовлено, а заявлені до відшкодування кошти підлягають стягненню в солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» та товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт».
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Також, слід зазначити, що подана 29 січня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт» заява про надання відстрочки виконання рішення господарського суду через неявку заявника та через необхідність витребування додаткових доказів і матеріалів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, судом не розглядалась. Втім, суд роз'яснює товариству з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт», що з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку його виконання він має право звернутись до суду в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Сплачений позивачем судовий збір в сумі 64 380,00 грн. суд покладає на товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Консоль ЛТД» та товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Реал Естейт» відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31 січня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 05 лютого 2013 року.
Керуючись статтею 49, ч. 3 ст. 50, статтями 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022, ідентифікаційний код 20676633) та товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022, ідентифікаційний код 31447025) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (вул. Хорива, 11-А, м. Київ, 04071; вул. Борисоглібська, 15Б, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 24214088) 22 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 408 333,35 грн. суми боргу по процентам, 301 897,35 грн. пені, 132 000,00 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 142 849,32 грн. та 64 380,00 грн. судового збору.
3. В позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.І. Дворний