29.01.13 р. Справа № 2/5005/11156/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 67 458, 34 грн., з яких: 56 173, 98 грн. заборгованості за Договором відступлення права вимоги, 4 293, 85 грн. пені, 3 462, 78 грн. 3 % річних, 3 527, 73 грн. інфляційних втрат
Суддя Боділовська М.М.
Представники:
Від Позивача: Євтушок Т.А., довіреність б/н від 01.09.2011 р.
Від Відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" про стягнення 67 458, 34 грн., з яких: 56 173, 98 грн. заборгованості за Договором відступлення права вимоги, 4 293, 85 грн. пені, 3 462, 78 грн. 3 % річних, 3 527, 73 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2012 р. порушено провадження у справі № 2/5005/11156/2012, розгляд справи призначено на 29.01.2013 р.
Позивач підтримує позовні вимоги.
Відповідач представника в судове засідання не направив, надіслав відзив на позов, в якому повідомив, що позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат - позов не визнає та просить суд застосувати позовну давніть до вимог Позивача щодо стягнення пені, відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України.
Нез'явлення у судове засідання представника Відповідача за викладених обставин не є перешкодою для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 29.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -
24.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАБ СТАЛЬ ТА СЕРВІС" та Відкритим акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" був укладений Договір зберігання № 011-03-236у від 24.11.2008 р., відповідно до п. п. 1.1. якого Позивач передає, а Відповідач приймає на відповідальне зберігання листову металопродукцію відповідно до Специфікації.
Специфікацією № 1 від 24.11.2008 р. до Договору встановлена загальна вартість майна (металеві листи, 12, 688 т.), що передається на відповідальне зберігання, - 502 444, 80 грн. Майно було передано на підставі Акту приймання-передачі № РН-0000005 від 03.12.2008 р., отримано представником Відповідача на підставі довіреності серії ЯПБ №146965/830 від 03.12.2008 р.
Листом від 07.04.2010 р. № 134/12а ПАТ "КОНСТАР" повідомив ТОВ "СЕТАБ СТАЛЬ ТА СЕРВІС" про те, що Відповідачем помилково було використано сталеві листи, які знаходилися на відповідальному зберіганні та гарантував відшкодувати вартість використаного металу.
12.05.2010 р. Відповідач звернувся до ТОВ "СЕТАБ СТАЛЬ ТА СЕРВІС" з проханням про те, що раніше перераховані грошові кошти на користь ТОВ "СЕТАБ СТАЛЬ ТА СЕРВІС" як попередня оплата за метал на загальну суму 240 444, 80 грн., отримана на підставі рахунків № № ССД-000403 від 15.04.2009 р. та ССД-000983 від 02.12.2009 р. слід вважати платою за використаний метал за Договором зберігання.
Станом на 14.06.2010 р. заборгованість Відповідача перед ТОВ "СЕТАБ СТАЛЬ ТА СЕРВІС" за використаний метал складала 262 000, 00 грн., що підтверджується Актом звірки № 1 від 14.06.2010 р. взаємних розрахунків.
15.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАБ СТАЛЬ ТА СЕРВІС" і Відкритим акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" було укладено Угоду № 1 про те, що залишок заборгованості за помилково використаний метал в сумі 262 000, 00грн. Відповідач зобов'язується перерахувати на адресу ТОВ "СЕТАБ СТАЛЬ ТА СЕРВІС" протягом 150 днів з моменту підписання цієї Угоди.
15.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАБ СТАЛЬ ТА СЕРВІС" (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (новий кредитор) і Відкритим акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" (боржник) був укладений Договір про відступлення права вимоги № 94у від 15.06.2010 р., за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно угоди, новий кредитор приймає це право вимоги, а Боржник надає згоду на передання права вимоги новому кредитору.
На виконання умов Договору № 94у, Відповідач в погашення своїх зобов'язань перерахував на користь Позивача 205 826, 02 грн.
Станом на 04.12.2012 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 56 173, 98 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по сплаті заборгованості, Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 4 293, 85 грн., 3 % річних в розмірі 3 462, 78 грн. та 3 527, 73 грн. інфляційних втрат.
16.05.2012 р. на адресу Відповідача направлялася претензія № 16/05/12-1, однак відповіді не надходило.
Відповідач позовні вимоги визнає частково лише в частині основного боргу - 56 173, 98 грн., в іншій частині - не визнає.
Щодо стягнення пені в розмірі 4 293, 85 грн., Відповідач зазначає, що ні Договором зберігання № 011-О3-236у від 24.11.2008 р., ні Угодою № 1 від 15.06.2010 р. штрафні санкції за порушення зобов'язання не передбачені.
Відповідач вказує, що при розрахунку пені Позивач невірно визначив період нарахування, зазначивши замість строку виконання зобов'язання Відповідача по сплаті залишку боргу, який настав 15.11.2010 р., дату 15.11.2011 р. та просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені в розмірі 4 293, 85 грн. на підставі п. 3 ст. 267 ЦК України.
Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором про відступлення права вимоги № 94у від 15.06.2010 р. в розмірі 56 173, 98 грн.
З огляду на положення п. 3 Угоди № 1 від 15.06.2010 р. строк оплати заборгованості настав 15.11.2010 р. (150 днів з моменту підписання Угоди).
Доказів оплати заборгованості Відповідач не надав, доводи Позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, позовні вимоги в цій частині визнав.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 56 173, 98 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору № 94у у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором і діючим законодавством. Порушенням зобов'язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. ст. 548-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
За неналежне виконання зобов'язання щодо повернення боргу Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 4 293, 85 грн.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Частина 3 ст. 267 Цивільного кодексу встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи, що строк виконання Відповідачем зобов'язання по сплаті залишку боргу настав 15.11.2010 р., строк позовної давності за вимогою про стягнення пені почав свій перебіг 16.11.2010 р. і з урахуванням положень частини 6 статті 232 ГК України про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, закінчився 16.05.2012 р.
На підставі викладеного, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу, в позовній вимозі щодо стягнення пені слід відмовити
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 3 462, 78 грн. 3 % річних, 3 527, 73 грн. інфляційних втрат.
Оскільки, прострочення виконання зобов'язання має місце, вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 3 462, 78 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 527, 73 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 63 164, 49 грн. (56 173, 98 грн. - основний борг; 3 462, 78 грн. - 3 % річних; 3 527, 73 грн. - інфляційні втрати), в решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 507, 05 грн.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" (50045, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127; код ЄДРПОУ 13461621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (49051, м. Дніпропетровськ, пр. ім. "Газети "Правда", буд. 66, кв. 33; код ЄДРПОУ 36842029):
- 56 173, 98 грн. (п'ятдесят шість тисяч сто сімдесят три грн. 98 коп.) основного боргу;
- 3 462, 78 грн. (три тисячі чотириста шістдесят дві грн. 78 коп.) 3 % річних;
- 3 527, 73 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять сім грн. 73 коп.) інфляційних втрат;
- 1 507, 05 грн. (одна тисяча п'ятсот сім грн. 05 коп.) судового збору.
Видати наказ.
В решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення підписано
04.02.2013 року.
Суддя М.М. Боділовська