05 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/13763/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача - Родченко В.В.,
відповідача - ОСОБА_2,
третьої особи - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудовану нею споруду сараю, розташовану на межі у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що для виконання будівельних робіт щодо спірного сараю відповідач мала отримати дозвіл у органів державного архітектурно-будівельного контролю, що не було зроблено останньою. Крім того, перевіркою встановлено, що такий сарай збудований на межі земельної ділянки, що є порушенням будівельним норм, а також прав і інтересів сусідів. Припис від 09.08.12, яким вимагалось усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил у термін до 01.09.12, позивачем не виконаний. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач, ОСОБА_2, в судове засідання з'явилась, проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що будування спірного сараю дійсно відбувалось без дозвільних документів та на відстані меншої за 1 м до межі сусідньої ділянки третьої особи, але за погодженням з сусідом ОСОБА_4, будь-яких конфліктних ситуацій з останнім не було.
Представник третьої особи ОСОБА_3 в судове засідання 05.02.13 не прибув, про причини неявки до суду не зазначив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений найденим чином (а.с.81). В судовому засіданні 29.01.13 представник третьої особи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначивши, що у зв'язку з тим, що сарай побудований з порушенням будівельних норм, а саме на відстані меншої за 1 м до межі сусідньої ділянки третьої особи, він затіняє сусідню земельну ділянку, пошкоджує родючість земель, з дахів сараю стікають опади на земельну ділянку третьої особи.
Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши за правилами ст. 86 КАС України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 09.08.12 проведена позапланова перевірка дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, АДРЕСА_1. Проведеною перевіркою встановлено, що відповідачем у 2000р. збудовані сарай та теплиця без відповідних дозвільних документів, які дають право виконувати такі роботи, що є порушенням ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», а сарай збудований на межі, що є порушенням п. 3.25 ДБН 360-92**. Проведена перевірка та виявленні порушення оформлені протоколом про адміністративне правопорушення від 09.08.12 (а.с.15), відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.96 КУпАП, актом від 09.08.12 (а.с.14) та приписом від 19.08.12 (а.с.17). За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення т.в.о. начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області ОСОБА_5 прийнята постанова №1029 від 20.08.12, якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, нею означений штраф сплачений в повному обсязі (а.с.12). Однак Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.08.12, отриманий відповідачем 09.08.12, останньою не виконаний, а саме у термін до 31.12.12 декларація про готовність об'єкту до експлуатації відповідно до Наказу №91 від 24.06.11 (теплиці) не подана, порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил (п.3.25 ДБН 360-92**) у термін до 01.09.12 не усунені, що не заперечується відповідачем.
Розв'язуючи спір щодо зобов'язання відповідача знести самочинно збудований з порушенням п.3.25 ДБН 360-92** сарай, судом встановлено, що у відповідача наявні документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_1: Державний акт на право приватної власності на землю № 000531 (а.с.25). За даними Технічного паспорта на житловий дім індивідуального житлового фонду за вказаною адресою (власник - ОСОБА_2.), оригінал якого оглянутий судом в ході розгляду справи, на означеній земельній ділянці розташовані: дім 1988 р.б., сіни - 1989 та 1990 р.б., гараж - 1991 р.б., літня кухня - 1988 р.б., прибудова - 1993р.б., погріб 1988р.б., сарай 1988р.б., уборна - 1986р.б., ворота 1988р.б., калитка 1988 р.б. та забір - 1988р.б. (а.с.21-24). Дані щодо спірного об'єкту - сараю, що збудований відповідачем у 2000р. на вказаній земельній ділянці, але на межі із сусіднім домоволодінням за адресою АДРЕСА_2, в даному Технічному паспорті відсутні. Згідно з поясненнями відповідача вказаний сарай був збудований нею без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.
Аналіз положень ст.132 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди є приналежністю головної речі (будинку), адже призначені служити головній речі і зв'язані з нею спільним господарським призначенням. За змістом ст.105 ЦК УРСР господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, є самовільним будівництвом. Правилами п.3.25. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**, затвердженими Наказом Держкоммістобудування від 17.04.92 №44, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Відповідачем не заперечується той факт, що відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни самовільно збудованого нею у 2000р. сараю менше 1,0 м., що підтверджується також і даними акту перевірки від 09.08.12.
Суд відмічає, що згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення ЦК застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тому положення ст. 376 ЦК України, в тому числі правила ч.7 ст. 376 ЦК про наслідки самочинного будівництва застосовуються і до об'єктів, побудованих до набрання чинності ЦК. Так, відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї
мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно з ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Зі змісту наведеного вбачається, що підставою для прийняття судового рішення про знесення самочинного будівництва є: 1) істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотне порушення будівельних норм і правил; та 2) проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення. Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
Знаходження спірного самочинно збудованого сараю на межі із сусідньою ділянкою домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1, вказує на наявність такої ознаки, як істотне порушення відповідачем будівельних норм і правил, а саме п.3.25. ДБН 360-92**. Невиконання відповідачем припису позивача від 09.08.12 щодо усунення поршень п.3.25 ДБН 360-92** у термін до 01.09.12, а також станом на дату розгляду справи вказує на наявність такої ознаки, як відмова відповідача від проведення перебудови такого сараю відповідно до будівельних норм та правил. Наведене, з урахуванням положень ч.7 ст. 376 ЦК України, вказує на те, що такий сарай підлягає знесенню за рахунок відповідача, який здійснив його самочинне будівництво.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво (ч.2 ст.38 вказаного Закону).
З огляду на викладене, враховуючи не вжиття відповідачем заходів щодо перебудови спірного сараю, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, адже доведені матеріалами справи.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовану нею споруду сараю, розташовану на межі у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 06.02.13.
Суддя А.О. Коренев