83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.01.13 р. Справа № 5006/6/155/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнікос", м.Донецьк
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м.Маріуполь Донецької області
про стягнення 10 296 грн.
за участю уповноважених сторін
від позивача - Кузнєцов П.Ф. - директор
від відповідача - Доброва К.С. - представник по довіреності №234/ЮРО-95/2014 від 05.08.2011р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Юнікос", м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м.Маріуполь Донецької області суми заборгованості у розмірі 10 296грн.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію гарантійного листа вих.№506/3-105 від 06.06.2012р., копію видаткової накладної №665 від 06.06.2012р., копію податкової накладної №18 від 06.06.2012р., копію довіреності №3319 від 06.06.2012р., копію рахунку №658-Дон від 05.06.2012р., копії листів вих.№71 від 03.07.2012р., вих.№116 від 05.11.2012р.
Слухання справи вікладалось, у зв»язку з неявкою відповідача у засідання суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 28.01.2013р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що на момент звернення позивача до суду з позовом строк оплати зі сторони ПАТ „Азовзагальмаш" не наступив, оскільки письмової домовленості про строки оплати не встановлені, вимога про сплату заборгованості від Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнікос" до Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м.Маріуполь Донецької області не пред»являлось.
Вислухавши у судовому засіданні представників Сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
06 червня 2012р. Публічне акціонерне товариство „Азовзагальмаш", м.Маріуполь Донецької області звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнікос", м.Донецьк з гарантійним листом вих.№506/3-105, в якому просив відвантажити на його адресу 400 кг концентрату СОЖ «Ремол». Оплату у розмірі 10 296 грн. гарантував здійснити 16.06.2012р. Умови поставки зазначив: СРТ склад покупця м. Маріуполь.
Позивачем був виставлений відповідачу рахунок №658-Дон від 05.06.2012р. для сплати товару на суму 10 296 грн.
Отже, між сторонами була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивачем поставлений на адресу Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м.Маріуполь Донецької області товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Згідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №665 від 06.06.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 10 296грн.
Поставлений згідно означеної видаткової накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №3319 від 06.06.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.
Вказана довіреність була видана відповідачем на підставі виставленого рахунку №658-Дон від 05.06.2012р. позивачем.
З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.
Відповідно до ст.509 ЦК України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище відповідач у гарантійному листі вих.№506/3-105 гарантував оплату одержаного товару-16.06.2012р. Проте, до теперішнього часу заборгованість не сплатив.
На підставі вищевикладеного, суд відхиляє ствердження відповідача щодо не настання строку оплати з його сторони та доходить висновку, що у позивача настало право вимоги від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 10 296грн. на підставі видаткової накладної, з урахуванням вимог ст.530 ЦК України.
Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 10 296грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.11, 509, ч.1 ст.530 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнікос", м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м.Маріуполь Донецької області про стягнення 10 296грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м.Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнікос", м.Донецьк суму заборгованості у розмірі 10 296грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,50грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 28.01.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2013р.
Суддя Подколзіна Л.Д.