Справа № 22-12513 Головуючий у 1 інстанції Щербак Ю.В.
Доповідач Шевченко В.Ю.
Категорія № 24
26 грудня 2012р.
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В.,
суддів: Шевченко В.Ю., Баркова В.М.,
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду від 18 жовтня 2012р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та моральної шкоди,
У вересні 2012р. ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 11 липня 2011р. між ним як адвокатом та клієнтом ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат прийняв на себе зобов»язання надати правову допомогу клієнту щодо ведення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2ст.424 КК України. Згідно п.4 укладеної угоди за надання правової допомоги відповідач сплачує позивачу гонорар у розмірі 12 000грн. без зазначення строків його виплати. Оскільки він виконав умови цього договору, однак відповідач не здійснив оплату його послуг, просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 12 000грн. та моральну шкоду у сумі 3500грн.
Рішенням Олександрівського районного суду від 18 жовтня 2012р. у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що посилання суду на те, що відповідач здійснював переводи коштів за оплату послуг позивача не відповідає дійсності. Банківські реквізити в укладеній між сторонами угоді зазначено не було, у зв»язку з чим відповідач не міг сплачувати кошти через банківські установи. Суд не врахував, що в матеріалах справи відсутні ордери, що підтверджують оприбуткування коштів адвокатом. Суд зробив помилковий висновок відносно того, що згідно п.8 Угоди вона є неукладеною та не створює для сторін прав та обов»язків у разі несплати коштів, оскільки строки сплати послуг умовами Угоди встановлені не були.
В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Сторони в засідання апеляційного суду не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( а.с.67,68).
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 11 липня 2011р., укладеного між адвокатом ОСОБА_1 та клієнтом ОСОБА_2, адвокат прийняв на себе зобов»язання надати правову допомогу клієнту щодо ведення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2ст.424 КК України. Згідно п.4 укладеної угоди за надання правової допомоги відповідач сплачує позивачу гонорар у розмірі 12 000грн. без зазначення строків його виплати. Позивач на підтвердження даної угоди надав судові рішення за своєю участю по вказаній кримінальній справі відносно ОСОБА_2 та листи-претензії на його ім»я з вимогою сплатити гонорар. Відповідачем були надані докази щодо сплати гонорару з наданням квітанцій переводів на ім»я ОСОБА_1 Враховуючи зазначені обставини та надані сторонами докази, суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст.628 ЦК). Договір є обов»язковим для виконання сторонами ( ст.629 ЦК).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору про надання правової допомоги від 11 липня 2011р. у разі несплати відповідачем гонорару ця угода не є укладеною та не створює для сторін будь-яких прав та обов»язків, у тому числі права вимоги щодо сплати заборгованості за договором.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.
Згідно ч.1ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2011р. між сторонами було укладено договір про надання правової допомоги щодо порушеної відносно відповідача кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2ст.424 КК України. При укладанні цього договору сторони визначили та погодили усі його істотні умови, у тому числі і щодо проведення клієнтом розрахунку за надані адвокатом послуги ( а.с.5-6).
Сторони по справі визнали факт укладання зазначеного договору.
На підтвердження чого позивач надав копії судових рішень по даній кримінальній справі, з яких вбачається, що він приймав участь у судових засіданнях та надавав відповідачу правову допомогу відповідно до умов укладеного між ними договору ( а.с.7-14).
Заперечуючи проти стягнення суми заборгованості за даним договором, відповідач, підтвердив факт його виконання з боку позивача, однак посилався на те, що надані адвокатом послуги були сплачені під час розгляду кримінальної справи ( а.с.42).
Таким чином, висновок суду про те, що договір від 11 липня 2011р. між сторонами є неукладеним та таким, що не створює для сторін будь-яких прав та обов»язків, є помилковим та не відповідає встановленим по справі обставинам.
Згідно ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встанолвлених статтею 61 цього Кодексу.
Посилаючись на те, що під час ведення кримінальної справи позивачу були оплачені надані ним послуги, ОСОБА_2 надав квітанції про перерахунок на ім»я ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 4300грн. (а.с.37-41). Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача не заперечував, що зазначені у цих квітанціях кошти були перераховані матір»ю відповідача ОСОБА_2 адвокату ОСОБА_1 на виконання умов договору про надання правової допомоги. Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень щодо розміру оплати гонорару за укладеним договором сторони не надали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором про надання правової допомоги від 11 липня 2011р. у сумі 7 700грн. ( 12 000грн. - 4300грн.).
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відшкодування моральної шкоди внаслідок неналежного його виконання, а вимоги ст.1167 ЦК України, на які посилається ОСОБА_1 у своєму позові, на виникли між сторонами правовідносини не розповсюджуються.
Згідно ч.5ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги підлягають частковому задоволенню, на його користь з ОСОБА_2 слід стягнути витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ч.1ст.88 ЦПК України у розмірі 107грн.30коп.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, понесених ним під час розгляду даної справи, задоволенню не підлягають за таких підстав.
Згідно ч.1ст.40 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.
Відповідно до п.1,4 ч.1ст.42 ЦПК України повноваження представників сторін мають бути посвідчені довіреністю фізичної особи. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов»язково додатється витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору № 27\12 від 16 серпня 2012р. ОСОБА_1 ( Замовник) та фізична особа-підприємець ОСОБА_4, який є платником єдиного податку, який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію (Виконавець) уклали зазначений договір, за яким Виконавець прийняв на себе зобов»язання по веденню справи Замовника стосовно заявлених ним позовних вимог про стягнення заборгованості у Олександрівському районному суді Донецької області.
Таким чином, оскільки даних про те, що ОСОБА_4 при укладанні вказаного договору діяв як адвокат, довіреності від імені ОСОБА_1 на представництво його інтересів ОСОБА_4 надано не було, законних підстав для стягнення витрат за надання правової допомоги при веденні даної цивільної справи не має. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 взагалі не приймав участь у судових засіданнях в Олександрівському районного суду Донецької області.
Керуючись ст.ст.307, 309,316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду від 18 жовтня 2012р. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання правової допомоги у сумі 7 700 (сім тисяч сімсот)грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 107 грн. 30 коп.
В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді