Справа № 22/0590/12447/12 Головуючий у 1 інстанції: Токарєв А.Г.
Категорія: 55 Доповідач: Краснощокова Н.С.
05 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Безрученко Ю.О., Папоян В.В.
при секретарі: Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнено з ОСОБА_1 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 6670 грн. та судові витрати на сплату судового збору 220,40 грн., у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до неї. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що на підставі укладеного договору купівлі - продажу дверей в обумовлені договором строки двері були поставлені позивачу, що підтверджує сам позивач у позовній заяві. Однак, про доставку дверей позивач домовлявся з ОСОБА_3. У позові позивач зазначає, що саме в процесі установки дверей виявилось, що вони мають істотний недолік, але який саме і в якій частині дверей він був виявлений позивач не зазначає. Позивач вказує, що про недоліки він повідомив її та ОСОБА_3, однак, це не відповідає дійсності, в порушення вимог ст. 688 ЦК України їй позивач про наявність браку не повідомляв. У позові він зазначає, що звертався саме до ОСОБА_3, який і забрав у позивача двері, що підтверджується і постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 27.08.2012р., з якої вбачається, що позивач звертався про порушення кримінальної справи саме щодо ОСОБА_3, а не щодо неї. Оскільки домовленість щодо бракованих дверей у позивача була саме з ОСОБА_3, суд безпідставно стягнув борг з неї. В порушення вимог процесуального закону суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_3, який не був належно повідомленим про час та місце розгляду справи.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.
02.03.2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу товару, згідно з яким позивач сплатив за п'ять дверей та дверних блоків 15000 грн., що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера від 02.03.2012 року. Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором, відповідно до ст. 678 ЦК у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми, вимагати заміни товару. Підстав для звільнення відповідача від відповідальності не встановлено, тому позивач має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми збитків у розмірі 6 670 грн. Підстав для задоволення вимог до відповідача ОСОБА_3 немає, оскільки позивач не погоджував ніякого договору з цим відповідачем, не вступав з ним у правовідносини.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримували апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні, позивач проти скарги заперечував та просив рішення залишити без зміни. Відповідач ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судовою повісткою.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення апелянта, її представника ОСОБА_5, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що 2 березня 2012р. між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу 5 дверних блоків, параметри та вартість кожного з яких обумовлені у замовленнях від 2.03.2012р., квитанцією від 2.03.2012р. підтверджено факт повної оплати позивачем товару в сумі 15 000 грн., що не заперечується відповідачем.
При укладенні договору умови щодо того, де саме відбудеться приймання - передача купленого товару письмово не визначені. Позивач пояснив, що при оформленні договору ОСОБА_1 вказала на ОСОБА_3, який також перебував в приміщенні магазину та з яким слід домовлятись про доставку, з чого позивач зробив висновок про те, що це співробітник продавця.
ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду пояснила, що вона умови договору виконала, дверні блоки позивач отримав, але оскільки про їх доставку позивач домовлявся з ОСОБА_3 вона не може відповідати за те, що два дверних блоки виявились неякісними.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 622 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 644 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Акту приймання - передачі, або будь - якого іншого належного доказу передачі продавцем покупцю товару немає.
Позивач визнає факт доставки йому трьох дверних блоків із п'яти оплачених ним.
Стосовно двох інших дверних блоків позивач пояснив у позовній заяві, що ОСОБА_3 доставив йому на квартиру п'ять дверних блоків, двоє з яких виявились неякісними та відповідачі їх забрали, пообіцявши доставити нові, належної якості.
Із копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_2 вбачається, що позивач звертався із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_3, оскільки він зробив замовлення у фірмі «Меранті» , офіс якої знаходився на другому поверсі торгівельного центру «АТБ» за адресою: м. Красноармійськ, пл. Свободи, 1, через півтора місяці йому привезли троє дверей та пообіцяли привезти ще двоє через два тижні, але не привезли і ОСОБА_3, з яким позивач спілкувався по телефону обіцяв повернути гроші або двері, але не повернув.
Із цієї ж копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що опитаний в ході перевірки заяви ОСОБА_3 пояснив, що він спільно з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 утримували магазин з продажу будівельних матеріалів, ОСОБА_2 замовив п'ять дверей, які були йому поставлені , однак ОСОБА_6 пред'явив претензії щодо браку двох міжкімнатних дверей, які ОСОБА_3 забрав та пообіцяв їх замінити, однак, робота магазину була тимчасово зупинена, але він підтримує зв'язок з покупцями та від боргових зобов'язань не відмовляється.
ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду пояснила, що спільної діяльності з ОСОБА_3 не вела, передала йому п'ять дверних блоків для доставки позивачу, оскільки позивач домовився із ОСОБА_3 про доставку.
Однак, будь - яких належних та допустимих доказів передачі ОСОБА_3 для доставки позивачу п'яти дверних блоків належної якості ОСОБА_1 не надала, також відсутні письмові докази передачі безпосередньо позивачу п'яти дверних блоків належної якості.
Відсутні також докази укладення між позивачем та ОСОБА_3 будь - якого договору. Натомість укладення договору купівлі - продажу п'яти дверних блоків саме з ОСОБА_1 підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру №5085 від 2 березня 2012р. про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 15 000 грн. та замовленнями з описанням параметрів та вартості кожного з п'яти дверних блоків.
За таких обставин, висновок суду про стягнення з відповідачки вартості двох дверних блоків у зв'язку з невиконанням договору купівлі - продажу у повному обсязі та відсутністю підстав для покладення відповідальності за невиконання договору на ОСОБА_3 є вірним.
Посилання апелянта на те, що відповідач визнає факт передачі йому п'яти дверних блоків необґрунтоване, оскільки позивач визнає факт передачі лише трьох дверних блоків належної якості.
Залучені до справи за клопотанням представника апелянта копії рішень суду у справах за позовами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про захист прав споживачів та за зустрічними позовами ОСОБА_1 до вказаних позивачів про визнання усних договорів недійсними висновків суду у даній справі не спростовують. У даних судових рішеннях встановлено, що ОСОБА_3, з яким, як вказувала ОСОБА_1, вона вела спільну діяльність з виготовлення металопластикових конструкцій, уклав від її імені договори з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на виготовлення та установку металопластикових вікон та дверей під час її перебування у декретній відпустці, скориставшись її печаткою, яку вона забула в магазині.
У даній справі ОСОБА_1 не заперечує факту укладення нею договору з позивачем та отримання від нього повної оплати на виконання договору.
Факт спільної діяльності з ОСОБА_3 щодо продажу дверних блоків ОСОБА_1 заперечує, будь - яких доказів щодо правомірності передачі нею дверних блоків ОСОБА_3, а не покупцю ОСОБА_2 відповідачкою не надано.
Таким чином, законних підстав для стягнення вартості двох дверних блоків з ОСОБА_3 на користь позивача немає. Однак, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись із відповідним позовом до ОСОБА_3
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування, як про це просить апелянт, немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: