1
Справа № 22ц/0590/13075/2012 Головуючий у 1 інстанції Грачов Р.Р.
Категорія 53 Доповідач Біляєва О.М.
25 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Осипчук О.В.,
суддів Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,
при секретарі Шевченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами сторін на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 01 жовтня 2012 року,
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 01 жовтня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку 10000 гр. 00 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1000 гр. Стягнуто судовий збір 110 гр. 00 коп. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовлено.
Додатковим рішенням того ж суду від 23 листопада 2012 року достягнуто з ПАТ " Шахтоуправління "Донбас" судовий збір 211 гр. 90 коп.
Сторони, не погоджуючись з рішенням, подали апеляційні скарги.
ОСОБА_1 у поданій ним скарзі просить змінити рішення, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 29523 грн. 16 коп., у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.
В обґрунтування скарги позивач зазначає, що висновок суду про зменшення розміру середнього заробітку суперечить вимогам ст. 117 КЗпП України, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці". Визначений судом розмір компенсації у відшкодування моральної шкоди не відповідає глибині, систематичності та тяжкості перенесених ним страждань через суттєву затримку виплати належних сум.
ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" у скарзі просить змінити рішення в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові, оскільки на його думку суд безпідставно стягнув середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 10000 грн., що не відповідає розміру заборгованості по заробітній платі, що була виплачена відповідачем під час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд не врахував, що факт заподіяння такої шкоди не підтверджується будь-якими доказами. Крім того, суд не врахував тяжке фінансове становище підприємства, яке є державним та неприбутковим.
У судовому засіданні представник відповідача Саприкіна О.В., що діє на підставі довіреності № 15-3815 від 29 вересня 2010 року, підтримала подану підприємством апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів; скаргу позивача просила відхилити.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи позивач повідомлений відповідно до вимог ч. 5 ст.76 ЦПК України, що підтверджується телефонограмою № 2610 від 20 грудня 2012 року, зареєстрованою в Журналі телефонограм апеляційного суду № 1, що прийняв ОСОБА_4, який є представником ОСОБА_1, згідно з договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 28 травня 2012 року (ас. 17, 69).
Апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги сторін з наступних підстав.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП України).
Невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 цього Кодексу.
Суд першої інстанції встановив і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у трудових відносинах. Наказом № 602-к від 16 грудня 2011 року позивача звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України з 16 грудня 2011 року. На день звільнення ОСОБА_1 належала від підприємства заробітна плата за листопад-грудень 2011 року в загальній сумі 7352 гр. 60 коп., що була виплачена 19 червня 2012 року (ас. 3, 4, 20).
Суд дійшов висновку про те, що ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" порушило вимоги ст.116 КЗпП України щодо строків виплати сум, належних звільненому працівникові від підприємства. За таких підстав наступає відповідальність підприємства за затримку розрахунку при звільненні, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи і ґрунтується на законі. Суд першої інстанції обґрунтовано не визнав, що вина відповідача у затримці розрахунку відсутня через тяжке фінансове становище. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не звільняє відповідача від обов'язку провести розрахунок зі звільненим працівником у встановлені законом строки та не виключає його відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.
За змістом п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах; істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.
Такі висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 16 січня 2012 року № 6-54цс11, постанові від 21 листопада 2011 року № 6-60цс11, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, та які відповідно до вимог частини першої статті 360-7 цього Кодексу є обов'язковими для всіх судів України.
Отже, вирахувавши розмір середнього заробітку за затримку розрахунку 29523 грн. 16 коп., згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами та доповненнями, суд обґрунтовано застосував принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції встановив, що законні права позивача на оплату праці були порушені відповідачем.
Сам факт порушення підприємством встановлених у трудовому договорі прав особи на оплату праці є підставою для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Отже, доводи скарги відповідача, що заподіяння моральної шкоди не підтверджується доказами, є безпідставними.
Визначений судом розмір компенсації у відшкодування моральної шкоди 1000 гр. є обґрунтованим, відповідає вимогам розумності та справедливості, характеру та глибині моральної шкоди.
Відтак доводи скарги ОСОБА_1 щодо невідповідності визначеного розміру компенсації перенесеним ним страждань не спроможні. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Наведені в апеляційних скаргах доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскарженого рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін, згідно зі ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п. 1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 01 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді