Справа № 22ц/0590/12401/2012
Головуючий у І інстанції Пронін С.Г.
Категорія 42 Доповідач Барков В.М.
18 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Баркова В.М.,
Принцевської В.П.,
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 02 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, з участю третьої особи органу опіки та піклування Ленінського району м. Донецька,
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 02 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Усунуті перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5 з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які просили скаргу задовольнити, пояснення ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_6, які просили скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив всі доводи сторін, дав правильну правову оцінку встановленим фактам і доказам і зробив правильний висновок про те, що відповідачів необхідно виселити з квартири АДРЕСА_1.
В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви, які є переконливими.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2012 року, виданого Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою за реєстром № 3-568 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5, 6, 7).
За чинним житловим законодавством, членами сім'ї власника житлового приміщення визнаються: дружина (чоловік) власника житла за умови, якщо подружжя не стало співвласникам и цього житла; їх діти, батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть спільне з ним господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК України).
Необхідною умовою виникнення зазначеного сервітуту є спільне проживання членів сім'ї з власником житла та ведення спільного господарства. Лише ці дві умови у сукупності дають право обмеженого користування житлом членам сім'ї його власника.
З матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що сторони спільно в спірній квартирі не проживають та спільне господарство не ведуть.
Таким чином підстав вважати відповідачів членами сім'ї позивачки які набули право користування належною їй квартирою не має.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність виселення відповідачів із спірного будинку, оскільки останні перешкоджають позивачці користуватися своєю власністю.
Посилання в апеляційній скарзі на ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» є безпідставними, оскільки неповнолітня ОСОБА_4 не є членом сім'ї позивачки, а її мати ОСОБА_2 - наймачем спірного житла.
Інші доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування рішення.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 10, 15, 54, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, положенням ст. 9 ЖК України, ст. 391, 405 ЦК України і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 02 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді
1