Ухвала від 24.12.2012 по справі 2-357/11

Справа 22ц-0590/11230/12 Головуючий у 1 інстанції Коваленко В.О.

Категорія 27 Доповідач Солодовник О.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Биліни Т.І.,

при секретарі Забавіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного підприємства «Глорія» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 09 листопада 2011 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволені: стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного підприємства «Глорія» на їх користь заборгованість за кредитним договором в сумі 115044,42 доларів США, що еквівалентно 917318,19 грн, та понесені судові витрати в сумі 1820 грн.

Ухвалою Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 09 листопада 2011 року зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання частково недійсним положень кредитного договору залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та припинити провадження у справі з тих підстав, що суд ом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне. 14 березня 2007 року між публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11121494000, відповідно з яким Банк надав позичальнику кредит у сумі 99990,00 доларів США з кінцевим строком повернення 13 березня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13 % річних зі строком повернення кредиту 13 березня 2018 року (а.с. 26-30). Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору 14 березня 2007 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та приватним підприємством «Глорія», ОСОБА_2 укладені договори поруки, згідно з якими поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і таке інше (а.с. 19, 21). Відповідно розрахунку, наданого банком, заборгованість за кредитним договором станом на 29 вересня 2011 року складає 115044,42 доларів США (а.с.113-127).

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідачі ОСОБА_2 та приватне підприємство «Глорія», належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, судо судового засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, представника позивача Бадасіна В.С., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ч.І ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, недійсність вищевказаних правочинів прямо не встановлена законом, також вони не визнані судом недійсними, тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

Згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачами не надано судом доказів щодо порушення позивачем положень ч . ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України, тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

Згідно з ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Ст.ст. 47, 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має відповідну ліцензію (а.с.(а.с.249-252), тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та задовольнив їх.

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 09 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий:

Судді: