Справа № 22/0590/12853/12 Головуючий у 1 інстанції: Яременко І.В.
Категорія: 44 Доповідач: Краснощокова Н.С.
19 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Мальованого Ю.М.
при секретарі: Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Макіївської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-33» про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та за зустрічними позовами ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Макіївської міської ради про усунення перешкод в праві користування квартирою та вселенні,
У грудні 2011р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст.ст. 71, 72 ЖК України. Посилалась на те, що основним наймачем цієї квартири була її мати, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 В квартирі також зареєстровані відповідачі - її брати, які з 1998р. не проживають в квартирі, не цікавляться нею, житлово - комунальні послуги не оплачують, належних їм речей в квартирі немає.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічними позовами про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення. Посилався на те, що після смерті їх з позивачкою матері договір найму ні з ким не укладено, оскільки між ним та позивачкою виник конфлікт щодо того, хто з них буде основним наймачем. У зв'язку з чим з 2007р. позивачка чинить перешкоди у користуванні квартирою, з метою недопущення конфліктних ситуацій він вимушений жити на зйомній квартирі. Позивачка змінили двері та встановила інші замки, ключів від яких йому не дала, його речі, що залишались у квартирі, вона викинула. У лютому 2012р. він звертався в міліцію з приводу порушення його прав позивачкою, однак, йому рекомендовано звернутись до суду. Добровільно впустити в квартиру його та його неповнолітню дитину позивачка відмовляється.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення. Посилався на такі ж обставини, як і ОСОБА_1, на конфлікт з позивачкою та перешкоди з її боку у проживанні його з неповнолітньою дочкою.
Позивачка уточнила позовні вимоги в ході розгляду справи та просила визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням у зазначеній квартирі ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження та ОСОБА_2 і його неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, оскільки після подачі нею позову відповідачі зареєстрували своїх неповнолітніх дітей в квартирі, хоч фактично ні вони ні діти в ній не проживають.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням у вказаній квартирі ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, ОСОБА_2 та його неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, у задоволенні зустрічних позовів відповідачів відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_3 та задовольнити його зустрічний позов. Посилається на необґрунтованість рішення, невідповідність його вимогам матеріального і процесуального закону. Зокрема, зазначає, що судом не враховано, що він не має іншого місця проживання, не має у власності іншого житла, ніж спірна квартира. В квартирі він не проживає через неприязні відносини з позивачкою, яка чинить перешкоди у проживанні, викинула його речі на смітник без його дозволу, змінила двері та замки. Не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_6, яка підтвердила, що їх з братом речі викинула позивачка, та пояснення голови ОСББ «Сонячний -33», яка пояснила, що при підписанні акту в квартиру не входила, акт склала зі слів та на прохання позивачки. Натомість прийнято до уваги показання свідків ОСОБА_7, яка проживає через кілька під'їздів, ОСОБА_8, яка показала, що не може пояснити чи проживають вони з братом в квартирі. Суд не врахував, що позивачка усуває його з братом та їх дітей від прав на проживання в квартирі та на її приватизацію.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_3 та про задоволення його зустрічного позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам скарги ОСОБА_1, апелянт також посилається на поважність причин не проживання через конфлікт з позивачкою, відсутність іншого житла.
В засіданні апеляційного суду відповідачі та їх представник ОСОБА_9 підтримували апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні. Позивач в засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена, що підтверджено телефонограмою, отриманою нею особисто 12.12.20012р., 17.12.2012р. вона подала клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк з причини важкого захворювання її свекра, клопотання відхилене судом через його необґрунтованість та відсутність доказів поважності причин для відкладання розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідачів та їх представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_3 та про задоволення зустрічних позовів з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив із того, що позивач зареєстрована та проживає у спірній квартирі, відповідачі також зареєстровані в квартирі та у лютому 2012р. - після подачі позову, зареєстрували своїх неповнолітніх дітей, однак вони не проживають у спірній квартирі без поважних причин понад 10 років.
З вказаними висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального закону.
З матеріалів справи вбачається, що сторони є сестрою та братами, наймачем квартири АДРЕСА_1 була їх мати ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
З копії особового рахунку на вказану квартиру вбачається, що в ній з 29.09.1989р. зареєстрований відповідач ОСОБА_1, син наймача, з 19.02.1993р. відповідач ОСОБА_2 - син наймача, з 21.06.2002р. зареєстрована позивачка - дочка наймача, з грудня 1987р. був зареєстрований ОСОБА_11 - чоловік наймача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, 12.01.2008р. зареєстрована ОСОБА_12 - онук наймача ( зареєстрований після смерті наймача).
Також після смерті наймача та після звернення до суду з даним позовом ОСОБА_3 відповідачі зареєстрували у лютому 2012р. неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Спірна квартира двокімнатна, жила площа 29,2 кв. м.
Позивач та відповідачі одружені, мають дітей.
При житті наймача - ОСОБА_10 вона не ставила питання про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, оплата комунальних платежів нараховувалась на всіх зареєстрованих осіб.
Після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартирі залишився проживати її чоловік та батько позивачки ОСОБА_11.
Як вбачається з пояснень позивачки вона з батьком на час його смерті не проживала, оскільки народила дитину і проживала з чоловіком за його адресою, в спірній квартирі на той час не було нормальних санітарних умов для проживання, оскільки батько зловживав алкоголем, за комунальні послуги довгий час ніхто не сплачував. Після смерті батька у 2010р. вона вселилась в квартиру і брати проти цього не заперечували, вона зробила ремонт, замінила двері та замки, уклала договір реструктуризації з «Макіївгаз», платить членські внески в ОСББ «Сонячний 33».
Відповідачі у зустрічних позовах просили усунути перешкоди у користуванні квартирою та посилались на те, що після вселення в квартиру позивачка замінила двері та замки, ключів їм не дала, між ними виник спір з приводу того, хто після смерті матері буде наймачем квартири.
Відповідач ОСОБА_1 надав квитанції про сплату комунальних послуг у спірній квартирі за лютий 2008р. в сумі 605 грн. 50 коп., членських внесків в ОСББ «Сонячний 33» за вересень - грудень 2009р. в сумі 346 грн., про сплату у червні 2010р. членських внесків в ОСББ «Сонячний 33» за січень - червень 2010р. без зазначення суми.
Позивачка надала квитанції про сплату членських внесків в ОСББ «Сонячний 33» за вересень - грудень 2011р. в сумі 346 грн., за січень - лютий 2011р. позивачка сплатила за матеріали при заміні опалення в квартирі 1106 грн. і ця сума зарахована ОСББ в рахунок сплати членських внесків за період з 1.01.2011р. по 31.12.2011р., за січень - лютий 2012р. позивачка сплатила членські внески в ОСББ 152 грн. Також 15.04.2011р. позивачкою укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ в сумі 4 254, 91 грн.. сплачено одноразово 1280 грн., інша частина суми мала бути виплачена згідно з договором до 1.11.2011р., квитанцій про повну сплату не надано.
Також у справі є квитанція про заборгованість за теплопостачання в сумі 10 335, 63 грн. та за водопостачання 3581, 61 грн., доказів про оплату заборгованості не надано.
Згідно з довідкою БТІ відповідачі житла на праві власності не мають.
Суд при ухваленні рішення виходив із того, що відповідачі не проживають в квартирі понад 10 років без поважних причин.
Однак, суд не дав належної оцінки запереченням відповідачів про їх не проживання з поважних причин, зокрема, через те, що за життя матері та її чоловіка у двохкімнатній квартирі неможливо було проживати всім разом із своїми сім'ями. Однак, мати та після її смерті її чоловік визнавали їх право на користування жилим приміщенням, питання про визнання їх такими, що втратили це право, не ставили.
Позивачка пояснила, що сама не проживала в квартирі на час смерті батька, вселилась після його смерті зі згоди братів, провела ремонт, замінила двері та замки. Посилання відповідачів на те, що позивачка не дала їм ключів від нового замка, не спростовані.
Суд не дав оцінки квитанціям про сплату відповідачем ОСОБА_1 платежів за квартиру за лютий 2008р., за вересень - грудень 2009р., за червень 2010р., лише обмежився переліченням їх у рішенні. Між тим ці квитанції є доказом того, що відповідач не втратив інтерес до квартири, частково виконував свій обов'язок, що витікає з права користування жилим приміщенням.
Згідно із ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.
Суд не з'ясував термін відсутності відповідачів у вказаній квартирі, зазначивши, що вони не проживають понад 10 років, не врахував при цьому, що наймач житлового приміщення - мати сторін до своєї смерті визнавала за всіма дітьми - позивачем і відповідачами право користування жилим приміщенням у спірній квартирі. Після її смерті член її сім'ї, що залишався проживати в квартирі - її чоловік та батько позивачки також не ставив питання про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Суд не врахував встановлених у справі фактів щодо того, що позивачка вселилась в квартиру після смерті батька у 2010р., замінила замки та у справі відсутні докази, які б спростовували пояснення відповідачів про те, що позивачка не дала їм ключів від нового замка, не з'ясував реальну можливість проживання всіх сторін із сім'ями в двокімнатній квартирі, не надав оцінку фактам сплати відповідачем платежів за квартиру у 2008 - 2010роках, не врахував, що у відповідачів відсутнє інше житло, тому неправильно прийшов до висновку про те, що відповідачі не проживають в спірній квартирі понад термін, встановлений законом, без поважних причин. Зазначені обставини свідчать про поважність причин не проживання відповідачів, які мають рівні з позивачкою права на користування спірною квартирою.
Самі по собі факти вселення позивачки в квартиру у 2010 р. зі згоди братів, укладення нею договору реструктуризації заборгованості за газопостачання, сплата нею платежів за квартиру за період після вселення не свідчать про втрату відповідачами права користування жилим приміщенням у спірній квартирі. Той факт, що відповідачі звернулись в органи внутрішніх справ із заявами про прийняття заходів до позивачки, яка змінила замки в квартирі, а також звернулись із зустрічними позовами у даній справі після звернення позивачки до суду також не є доказами того, що відповідачі без поважних причин не проживали в квартирі, адже до звернення позивачки з даним позовом їх право користування ніким не оспорювалось.
У зв'язку з викладеним, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та про задоволення зустрічних позовів про усунення перешкод відповідачам у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення їх в спірну квартиру, оскільки суд приходить до висновку, що відповідачі мають право користування спірним жилим приміщенням, а позивачка чинить їм перешкоди у користуванні, їх права не визнає.
Згідно з пунктами 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2012 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_2 та його неповнолітньої дочки ОСОБА_5, треті особи: Орган опіки та піклування Макіївської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-33» про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 задовольнити.
Усунути перешкоди з боку ОСОБА_3 у користуванні ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_4, ОСОБА_2 та неповнолітньою ОСОБА_5 жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення їх у зазначену квартиру.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: