Справа № 22/0590/12752/12 Головуючий у 1 інстанції Фунжий О.А.
Категорія 26 Доповідач Дундар І.О.
10 грудня 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"
на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 14 листопада 2012 року,
Рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 14 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" на користь ОСОБА_1 9000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, так як судом порушено вимоги матеріального та процесуального права - не встановлено факту моральної шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинний зв"язок між ними та вина, пропущено тримісячний строк звернення до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду.
Представник відповідача до суду не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином - телефонограмою, яка передана 4 грудня 2012 року та зареєстрована в журналі телефонограм №1 за №2485, надав суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, оскільки одночасно розглядаються справи в різних судових інстанціях.
Згідно ч.1 ст.305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
Приймаючи до уваги, що відповідачем є юридична особа, апеляційний суд вважає, що причини неявки до апеляційного суду не є поважними. Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у відповідача та отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 11 березня 2009 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності в зв"язку з професійним захворюванням.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст.153 КЗпП України, що спричинило виникнення професійного захворювання у позивача та заподіяна моральна шкода, яка на підставі ст.237-1 КЗпП України підлягає відшкодуванню відповідачем.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як виходить з матеріалів справи позивач працював у відповідача, 11 березня 2009 року у ОСОБА_1 виявлено професійне захворювання, встановлена третя група інвалідності та 30% втрати працездатності.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на час виникнення спірних відносин, в зв"язку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період від набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, встановлених законом.
Згідно ст.13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, ст.237-1 - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах, що привело до отримання професійного захворювання. Причиною захворювання, згідно акту про його розслідування, встановлено не вдосконалення технологічних процесів видобутку вугілля, тривала робота в умовах взаємодії із шкідливими факторами виробництва, важка фізична праця.
Таким чином, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров"ю завдана при виконанні позивачем трудових обов"язків, про що свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання, висновок МСЕК та інші медичні документи, які є в справі.
Виходячи з викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення моральної шкоди з підприємства - відповідача.
Визначення судом моральної шкоди в розмірі 9000 грн. відповідає встановленим обставинам справи, переживанням, які відчуває потерпілий в зв"язку з ушкодженням здоров"я, з врахуванням висновку МСЕК від 11 березня 2009 року, встановленням вперше 30% втрати працездатності в зв"язку з професійним захворюванням і визначенням позивачу 3-ї групи інвалідності.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_1 доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку, на їх думку, повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не ґрунтується на законі.
Дійсно до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст. 233 КЗпП). Однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно не застосовуються (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
З набранням чинності ЦК 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п. 3 ч. 1 ст. 268 цього Кодексу).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" відхилити.
Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 14 листопада 2012 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: