Справа 22ц- 0590/10836/2012 Головуючий у 1 інстанції: Молчанов В.А.
Категорія 55 Доповідач: Новосьолова Г.Г.
05 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю.
суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» на рішення Олександрівського районного суду від 10 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» про захист прав споживачів,
26 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 березня 2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір для покупки автомобілю. При цьому, був отриманий кредит у розмірі 52 642,08 гривень, обов'язковий щомісячний платіж складає 1341,03 гривень строком до 19 березня 2013 року. Банк у односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку, у зв'язку з чим рішенням суду Олександрівського районного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2011 року визнано незаконним дії відповідача, щодо підвищення відсоткової ставки та зобов'язано здійснити перерахунок за кредитним договором.
На даний час позивач виконує належним чином свої зобов'язання перед відповідачем, але з травня 2012 року почали надходити телефони дзвінки від відповідача з погрозами про розірвання кредитного договору від 20 березня 2008 року, оскільки відповідно до п.6.2.10 кредитного договору позивач зобов'язався надавати банку документи, що підтверджують його фінансовий стан, не рідше одного разу на рік, а у випадку прострочення виконання зобов'язання протягом всього періоду несвоєчасного погашення заборгованості - щокварталу.
При цьому, довідку проте, що позивач працює та має постійну заробітну плату він надавав відповідачу. Але, п. 6.2.10 кредитного договору не передбачено розірвання договору у разу неподання відповідних документів. Відповідно до вимог ст.651 ЦК України підставою розірвання договору є істотне порушення умов договору однією із сторін, але позивач не має жодних заборгованостей та прострочень виконання зобов'язань перед відповідачем. Згідно графіку платежів станом на 28 червня 2012 року залишок кредиту становить 10 467,65 гривень, згідно квитанції банку від 27 червня 2012 року залишок кредиту становить 18 796,24 гривень, таким чином банком незаконно нарахована заборгованість у сумі 8 238,59 гривень. Тому, позивач звернувся до суду та просив визнати розірвання кредитного договору від 20 березня 2008 року недійсним, визнати незаконним нарахування заборгованості у сумі 8328,59 гривень, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» прийняти належне виконання договору ОСОБА_1 до моменту повного виконання ним своїх зобов'язань у строк, передбачений договором, стягнути вартість юридичних послуг у сумі 1000 гривень.
10 вересня 2012 року рішенням Олександрівського районного суду позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» про захист прав споживачів задоволений.
Визнано недійсним розірвання Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» кредитного договору № КТТ5АК00570103 від 20 березня 2008 року з ОСОБА_1.
Визнано незаконним нарахування Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк" заборгованості за кредитним договором договору № КТТ5АК00570103 станом на 27 червня 2011 року заборгованості 7160,23 гривень.
Зобов*язано ПАТ КБ «Приватбанк" прийняти належне виконання кредитного договору № КТТ5АК00570103 ОСОБА_1 до моменту повного виконання ним своїх зобов*язань у строк передбачений договором.
Стягнуто з ПАТ КБ на користь ОСОБА_1 витрати по справі на надання послуг адвоката 1000 гривень.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду відповідач надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не надані документи, що підтверджують позовні вимоги, взагалі відсутній доказ, якій підтверджує факт розірвання кредитного договору також відсутні докази підтверджуючи витрати на правову допомогу.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проси рішення суду скасувати та ухвалите нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача, просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить в матеріалах справи розписка (а.с.126).
Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитно заставний договір №КТТ5АК00570103 та отримав кредит у сумі 51 500 гривень на придбання автомобіля з обов'язковим щомісячним платежем у розмірі 1341,03 гривень, що складає 15,84% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 19 березня 2013 року (а.с.7-12).
22 грудня 2010 року рішенням Олександрівського районного суду відмовлено у задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету застави.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання незаконним дій банку у підвищенні відсоткової ставки за кредитним договором, визнання недійсним пункту договору та зобов'язання ПАТ КБ «Приваьбанк» здійснити перерахунок кредитної заборгованості задоволений частково.
Визнано незаконними дії банку щодо підвищення процентної ставки з 01 лютого 2009 року за кредитним договором та зобов'язано здійснити перерахунок по всіх зобов'язаннях за кредитним договором (а.с.4-6).
16 червня 2011 року відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» позивачу направлено повідомлення про те, що відповідно п.6.2.10 кредитного договору позивач зобов'язаний надавати банку документи , які підтверджують його фінансовий стан, не рідше одного разу на рік, а при простроченні виконання зобов'язань протягом всього періоду несвоєчасного погашення заборгованості - щокварталу. Вказані зобов'язання позивачем не виконані, а тому відповідно до п.12.2.6 кредитного договору банк має право на підставі ст..651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору, за умови повернення позичальником банку суми кредиту у повному обсязі. Також, відповідач повідомив, що 20 червня 2011 року вищевказаний кредитний договір буде розірваний (а.с.20).
Відповідно до довідки позивач працює на відокремленому підрозділі ДП «Добропіллявугілля» шахта «Піонер» електрослюсарем підземним та щомісячно отримує заробітну плату (а.с.57).
14 серпня 2012 року на адресу позивача відповідачем направлено лист проте, що копію листа - повідомлення про розірвання кредитного договору банк не зобов'язаний надавати, оскільки даний документ не є обов'язковим для надання, а тому просять терміново погасити прострочену заборгованість (а.с.58).
Виходячи зі змісту квитанцій отриманих позивачем від банку, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, про рух грошових коштів на особовому рахунку позивача: зазначений залишок за кредитом, сума необхідна для погашення та сума платежу (а.с.33-42, 60).
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не мав законних підстав для розірвання кредитного договору з позивачем в односторонньому порядку, не була дотримана письмова форма розірвання договору, позивачу не було направлено повідомлення про розірвання кредиту, а тому є підстави для вважати розірвання договору нікчемним та недійсним. Судом зазначено, що зобов'язання відповідача прийняти належне виконання кредитного договору до моменту повного виконання ним своїх зобов'язань у строк, підлягають задоволенню відповідно до вимог ст..527, 629 ЦК України. Крім цього, відповідачем безпідставно нарахована заборгованість по кредитному договору.
Але, з таким висновком суду погодитися неможливо з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦПК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Отже, позивач при зверненні до суду з позовом про визнання розірвання кредитного договору від 20 березня 2008 року недійсним, визнання незаконним нарахування заборгованості у сумі 8328,59 гривень, зобов'язанні ПАТ КБ «Привтбанк» прийняти належне виконання договору ОСОБА_1 до моменту повного виконання ним своїх зобов'язань у строк, передбачений договором, невірно обрав спосіб захисту порушеного права, оскільки чинним законодавством не передбачено такого способу захисту.
Крім цього, стосовно позовних вимог в частині визнання недійсним розірвання кредитного договору законом не передбачено.
З матеріалів справи вбачається, що претензій щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 8328,59 гривень банком до позивача не висувалось, у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним нарахування заборгованості вищезазначеної суми є передчасними.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, неповно з'ясував фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи; не визначився із характером спірних правовідносин та невірно застосував закон, який підлягає застосуванню, чим допустив порушення норм процесуального права.
Крім цього, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив, що кредитний договір був розірваний та позивачу нарахована сума, яку він зобов'язаний був сплатити у зв'язку з розірванням кредитного договору, ніякі штрафні санкції не нараховувалися. Представник зазначила, що станом на час розгляду справи в апеляційній інстанції заборгованість позивача за кредитним договором складає 240 гривень.
Оскільки, позивачу відмовлено у задоволенні позову про визнання розірвання кредитного договору від 20 березня 2008 року недійсним, визнання незаконним нарахування заборгованості у сумі 8328,59 гривень, зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» прийняти належне виконання договору ОСОБА_1 до моменту повного виконання ним своїх зобов'язань у строк, передбачений договором, то відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення вартості юридичних послуг у сумі 1000 гривень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Олександрівського районного суду від 10 вересня 2012 року скасувати.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» про захист прав споживачів відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Судді: