Справа № 22ц-0590/12727/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Пархоменко І.О.
Категорія 26 Доповідач Канурна О.Д.
13 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Новосядлої В.М.
суддів: Канурної О.Д., Кішкіної І.В.
при секретарі Шевченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» про відшкодування моральної шкоди,
В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське про відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позову посилалася на те, що з 07.07.1988 року по 01.04.2008 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці. 13 серпня 2012 року була звільнена з роботи на підставі пункту 2 статті 40 КЗпПУ. За час роботи в шкідливих умовах праці отримала професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів другої стадії пилової етіології, помірний перебіг. Ускл. Легенева недостатність першого ступеню. Згідно довідки МСЕК від 07.08.2012 року ОСОБА_1 було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30% та визнано інвалідом третьої групи. Просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на її користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та затрати, пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 1000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» про відшкодування моральної шкоди, задоволені частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., а також судовий збір на користь держави в розмірі 107,30 грн. В іншій частині позову відмовлено.
З вказаним рішенням не погодилася позивач і оскаржила його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року та постановити нове рішення, яким стягнути на її користь 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
На думку апелянта, суд першої інстанції стягнув недостатню суму у відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що професійним захворюванням їй спричинена значна моральна шкода, звільнена з роботи за станом здоров'я, не в повному обсязі може виконувати роботу у побуті, не може рухатися на тривалу відстань.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
Висновок суду відповідає нормам закону та грунтується на матеріалах справи.
З обставин справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 23 січня 1992 року працювала на підприємствах вугільної промисловості у якості ученика електрослюсаря підземного першого розряду, електрослюсаря підземного другого розряду, електрослюсаря підземного третього розряду. З 01.04.2008 року знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, працюючи в якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці. 13 серпня 2012 року була звільнена з роботи на підставі пункту 2 статті 40 КЗпПУ.
За час роботи в шкідливих умовах праці ОСОБА_1 отримала професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів другої стадії пилової етіології, помірний перебіг. Ускл. Легенева недостатність першого ступеню. Згідно довідки МСЕК від 07.08.2012 року ОСОБА_1 було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30% та визнано інвалідом третьої групи.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про внесення змін та доповнень до постанови Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Матеріалами справи підтверджено прямий причинний зв'язок між професійним захворюванням позивача ОСОБА_1 і шкідливими умовами праці, порушенням Закону України "Про охорону праці" з боку відповідача.
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу доведений сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції: копією трудової книжки, актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, довідками МСЕК, виписками із амбулаторних карт, медичним висновком Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань».
Проте, визначаючи розмір моральної шкоди в розмірі 2000 грн., суд не в достатній мірі враховував, що позивач ОСОБА_1 втратила 30% професійної працездатності та їй встановлена третя групі інвалідності, звільнена позивачка з роботи за станом здоров'я.
Судова колегія не може погодитися з розміром грошового відшкодування, визначеної судом першої інстанції, оскільки судом першої інстанції занижений розмір моральної шкоди.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача в відшкодування моральної шкоди слід стягнути 9000 грн.
Крім того, в рішенні суд першої інстанції в мотивувальній частині помилково послався на статтю 1167 ЦК України, яка до даних відносин не застосовується.
В решті рішення суду першої інстанції відповідає нормам процесуального і матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди і виключенню із мотивувальної частини рішення посилання на статтю 1167 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року змінити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 9000 (дев'ять) тисяч гривень.
Виключити із мотивувальної частини рішення посилання на статтю 1167 ЦК України.
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: