5
Справа № 22ц-0590-12058-2012 рік Головуючий першої інстанції Моцний В.В.
Категорія: 45 Доповідач Зайцева С.А.
30 листопада 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Ювченко Л.П.
Суддів: Бугрим Л.М. , Зайцевої С.А.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Дочірнього підприємства « Ілліч-Агро Донбас » Публічного акціонерного товариства « Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча « на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 13 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства « Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства « Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча « про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ,-
У квітні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача , обгрунтовуючи свої вимоги наступним. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.07.2011 року,він отримав права на земельну частку (пай) розміром 6,08 га . 15 грудня 2011 року отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку. Вважає,що з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю він набув статус власника земельної ділянки ,тобто змінився предмет оренди та статус орендодавця . Він не бажає продовжувати дію договору оренди земельної ділянки з відповідачем , тому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки ,зареєстрований у виконавчому комітеті Стильської сільської ради 20.03.2007 року за № 21 між ним та відповідачем відповідно ст.ст.203, ч.1.ст.215 ЦК України ; зобов*язати відповідача передати належну йому земельну ділянку у його користування; стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Старобешевського районного суду Донецької області від 13.07.2012 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 21 від 20.03.2007 року укладений між ДП « Ілліч-Агро Донбас» ПАТ « ММК імені Ілліча « м.Маріуполь та ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ДП « Ілліч-Агро Донбас» ПАТ « Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову , з тих підстав ,що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини ,що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ДП « Ілліч-Агро Донбас» ПАТ « Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча « ,що діє за довіреністю Танача Ю.А. підтримала доводи апеляційної скарги . Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю - доповідача,пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз*ясненням Пленуму Верховного Суду України ,що міститься в п.2. постанови « Про судове рішення у цивільній справі « № 14 від 18 грудня 2009 року , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права,що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права ).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються ,як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами,які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість,або обставин,що не підлягають доказуванню,а також,якщо рішення містить вичерпні висновки суду,що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам,які мають значення для вирішення справи.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено ,що на підставі сертифікату на право на земельний пай серії ДН № 0082844,виданого Старобешівською районною державною адміністрацією 28 січня 1997 року ОСОБА_4 належав земельний пай загальною площею 6,08 га,який розташований на території Стильської сільської ради Старобешівського району Донецької області . 20.03.2007 року відповідач зареєстрував у виконавчому комітеті договір оренди земельного паю № 21 про оренду належного ОСОБА_1 земельного паю. 02.04.2012 року замість сертифікату на право на земельний пай позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НК № 068763.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того,що відповідно статей 203,215 ЦК України про недійсність правочину ,переукладення договору оренди земельної частки(паю)після виділення в натурі (на місцевості ) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін .
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції , оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно ч.1.ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0082844 , виданого Старобешівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження від 11 грудня 1996 року ,№ 784-р ,зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 3676 ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року , належало право на земельну частку (пай) розміром 6,08 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) ,який перебував у колективній власності КСП імені Леніна с.Стила Старобешівського району Донецької області.
За життя ОСОБА_4 20.03.2007 року уклав з відповідачем договір № 21 оренди земельного паю площею 6,08 га, розташованого на землях единого масиву на території Стильської ради Старобешевського району Донецької області для сільськогосподарських потреб, строком на 15 років та додаткову угоду від 01.01.2010 року .
Вказаний договір зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) у виконавчому комітеті Стильської сільської ради Старобешівського району Донецької області № 21 від 20.03.2007 року .
Після смерті ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.07.2011 року,отримав права на земельну частку (пай) розміром 6,08 (а.с.21).
15 грудня 2011 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку № 068763 площею 4,9342 га,яка розташована у Донецькій області ,Старобешевського району ,Стильської сільської ради ,за межами населенного пункту ,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .Вказаний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею,договорів оренди землі за № 142450001000314 (а.с.11).
Згідно ст.ст. 6, 13, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст.125 ЗК України орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, іншими законами України і договором оренди землі. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Договір оренди землі підлягає державній реєстрації та тільки після цього набирає чинності.
Відповідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Спірний договір оренди земельної частки (паю) від 20.03.2007 р. зареєстрований Стильською сільською радою Старобешівського району Донецької області 20.03.2007 р. за № 21, тож цей договір, в розумінні наведених роз"яснень Пленуму Верховного Суду «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними » від 06.11.2009р. № 9, вважається вчиненим (укладеним).
Відповідно до п. 17 розд. X Перехідних положень ЗК України сертифікат на право на земельну частку (пай), що був підставою для укладення договору оренди земельної частки (паю) з виділенням його власнику земельної ділянки та видачі йому державного акта на право власності на землю, втрачає силу правовстановлюючого документа, а його власник набуває статусу власника земельної ділянки, тобто з договору оренди земельної частки (паю) вибуває суб'єкт (орендодавець) та предмет оренди, тому слід вважати, що цей договір припиняється.
Таким чином, після виділення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта на право приватної власності на землю у грудні 2011 року припинилась дія договору оренди земельної частки (паю) від 20.03.2007 р.
За положеннями абзацу 5 частини 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ": при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.
Враховуючи вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.
Втім, суд не звернув уваги на наведені норми права і роз"яснення Пленуму Верховного Суду України (із змінами від 19.03.2010р. за постановою № 2), що чинні на момент звернення позивача до суду із даним позовом, не перевірив статусу предмету оспорюваного договору - земельної частки (паю), що не виділена в натурі на місцевості), не врахував зміну предмету оренди із набуттям позивачем у 2011 році права власності на земельну ділянку, що виділена в натурі на місцевості, і статусу сторін, що свідчило про припинення дії цього правочину. При цьому суд, задовольняючи позов, не проаналізував безпідставне звернення до суду ОСОБА_1 у квітні 2012 року із вищезазначеним формулюванням позовних вимог,також не звернув уваги на те ,що між сторонами договір оренди 20.03.2007 року не укладався .
Апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, висновки суду про наявність підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) від 20.03.2007 року , з огляду на те, що право позивача, із врахуванням стану оспорюваного договору з грудня 2011 року, як припиненого, не підлягало захисту у спосіб, обраний ОСОБА_1 Тож, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.
Спосіб захисту суб*єктивних прав ОСОБА_1 в частині зобов*язання передання земельної ділянки з підстав ст.216 ЦК України має ґрунтуватись на інших нормах права, що не пов*язані з оспорюванням угоди, яка припинила свою дію.Враховуючи викладене ,апеляційний суд вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими та правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно п.4.ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства « Ілліч-Агро Донбас » Публічного акціонерного товариства « Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча « задовольнити .
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 13 липня 2012 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства « Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства « Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча « про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили .
Судді :