Справа №22ц-12885/12 р. Головуючий у 1 інстанції - Бурлаченко О.О.
Категорія - 26 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
13 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Ларіної Н.О.
Смєлік С.Г.
при секретарі: Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: з Фонду на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто грошову компенсацію в розмірі 15000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Фонд приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Фонд посилався на те, що задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди, встановлення факту наявності якої входить до компетенції МСЕК. Фондом проводяться всі необхідні виплати і тому їх вина у заподіяння моральних страждань потерпілому відсутня. Суд не звернув уваги на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 р. норму, яка регулює питання відшкодування моральної шкоди Фондом виключено і на сьогодні у них відсутня правова підстава для проведення такого відшкодування. Відповідно до ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України, обов'язок відшкодування шкоди покладається на винну особу, у даному випадку підприємство, яким не забезпечено належних умов праці.
В судовому засіданні представник Фонду апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач до судового засідання не прибув,про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позов.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості, зокрема працював на шахті ім. А.Ф. Засядько, звідки був звільненим у зв'язку з виходом на пенсію. У зв'язку з виконанням трудових обов'язків у шкідливих умовах, у ОСОБА_2 виявлене професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт, за яким на підставі висновку МСЕК від 18.06.2003 р. йому вперше встановлено втрату професійної працездатності 50% безстроково.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон), при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 р. було виключено норму, яка регулює питання відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про право позивача на отримання відшкодування моральної шкоди від Фонду за професійним захворюванням, оскільки воно виникло в період дії вищевказаного Закону (в 2003 р.).
В результаті пошкодження здоров'я позивач дійсно відчуває моральні страждання, оскільки вимушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту. Враховуючи надані докази та стан здоров'я потерпілого, суд правильно визначив розмір грошової компенсації, який встановлено в межах діючого законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, з додержанням принципів розумності та справедливості.
За вказаних обставин безпідставні доводи Фонду про неможливість застосування судом Закону, з якого виключено норми, які передбачали відшкодування моральної шкоди, оскільки вони були чинними на момент первинного встановлення втрати професійної працездатності і передбачали обов'язок саме Фонду проводити такі виплати. Вказані обставини виключають можливість отримання відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства, на якому позивачем було отримано професійне захворювання.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Необгрунтовані доводи відповідача і про проведення ОСОБА_2 всіх необхідних страхових виплат, оскільки отримання останнім цих виплат не позбавляє його права на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: