Справа 22ц-0590/10318/12 Головуючий у 1 інстанції Токарєва Н.М.
Категорія 27 Доповідач Солодовник О.Ф.
17 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Резникової Л.В.,
при секретарі Таранові М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 16 березня 2012 року позов публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» задоволений: з ОСОБА_1, на його користь стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 91800,61 доларів США, що еквівалентне 733257,37 грн; в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2; вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доведені, судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено наступне. За кредитним договором № 15-93/40-1264/07 від 05 квітня 2007 року позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 117000 доларів США під 13 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення до 04 квітня 2017 року з щомісячним погашенням у відповідності з Графіком погашення кредиту (а.с.9-12). У забезпечення виконання донного кредитного договору між позивачем та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 05 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки № 15-94/40-2365/07 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (а.с.15-18). Відповідач ОСОБА_1 має заборгованість станом на 12 березня 2012 року за кредитним договором в розмірі 91800,61 доларів США, з якої 70598,42 доларів США - заборгованість за кредитом, 736,20 доларів США - заборгованість за процентами, 3137,13 доларів США - пеня за кожен день прострочення за позикою, 94,38 доларів США - пеня за кожен день прострочення за процентами; що еквівалентне 733257,37 грн (а.с. 168 ).
Відповідачка ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачів ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, представника позивача Зоткіна К.М., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав
Відповідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
На підставі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. ставляться.
Відповідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
На підставі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 5.3 кредитного договору, укладеного між сторонами, за несвоєчасну сплату сум кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення (а.с.11).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 12 березня 2012 року має заборгованість за кредитом в розмірі 70598,42 доларів США та заборгованість за процентами - 736,20 доларів США, тому позивач нарахував йому пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 3137,13 доларів США - пеня за кожен день прострочення за позикою, 94,38 доларів США - пеня за кожен день прострочення за процентами (а.с.168, 284-285, 301-303). Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, тому що пеня нарахована позивачем з 26 квітня 2010 року (а.с.301-302), тоді як до суду з позовом позивач звернувся 19 квітня 2009 року (а.с.3), тобто з додержанням встановленого ч.2 ст.258 ЦК України річного строку спеціальної позовної давності.
Відповідно з п.4.2.7, п.4.2.8, п.5.5 кредитного договору позичальник зобов'язується достроково на протязі 30 днів з моменту отримання від Банку письмової вимоги, погасити заборгованість за цим договором у випадках, передбачених п.4.2.3 Договору. З метою зниження ризиків при користуванні кредитом не пізніше 05 квітня 2007 року відповідні договори страхування майна та життя Позичальника, визначивши в них Банк в якості вигодонабувача , і своєчасно сплачувати встановлені страховою компанією страхові внески. При користуванні кредитом понад один рік Позичальник забезпечує продовження терміну дії відповідного договору страхування на весь строк дії цього договору (а.с.10).
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, вказані договори страхування ОСОБА_1 в 2008-2012 роках не укладалися. Тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо нарахування штрафів за невиконання зобов'язань, передбачених п.4.2.7, п.4.2.8 кредитного договору.
Згідно з ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Ст.ст. 47, 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має банківську ліцензію на право здійснювати вищевказані банківські операції (а.с.38, 126). Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором станом на 12 березня 2012 року в розмірі 91800,61 доларів США, що еквівалентне 733257,37 грн (91800,61 х 7,9875 - офіційний курс гривні до долара США на 12 березня 2012 року) (а.с. 320 ). Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість іпотечної квартири складає 525200 грн (а.с.15). Тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності боргу вартості квартири.
Відповідно ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно ч. 1 ст.35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Отже, Банк, відповідно до зазначених положень мав право у будь-який час, без надіслання відповідачам письмової угоди про усунення порушень, звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначені роз'яснення наведені в п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому зазначено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодаржателя звернутись у будь-який час за захистом порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст.124 Конституції України. Доводи апелянтів в частині не надіслання ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання необгрунтовані.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення заборггованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 16 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: