3
Справа № 22ц-0590-12093-2012 рік Головуючий першої інстанції Федько С.П.
Категорія: 53 Доповідач: Зайцева С.А.
„30 " листопада 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Ювченко Л.П.
Суддів: Бугрим Л.М. ,Зайцевої С.А.
При секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Горлівськтепломережа» про визнання дій неправомірними, примусове виконання обов*язків ,відшкодування шкоди,-
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 вересня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове по суті позовних вимог , з тих підстав ,що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини ,що мають значення для справи ,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ПАТ «Горлівськтепломережа»,що діє за довіреністю Єжова Н.С. просила апеляційну скаргу відхилити.Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з*явився,належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи ,шляхом отримання телефонограми ,зареєстрованої в журналі телефонограм № 2 за № 2141 (а.с.125). Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.
Суд першої інстанції встановив, що позивач працював на підприємстві відповідача ПАТ « Горлівськтепломережа» у якості машиніста екскаватора з 15 жовтня 2009 року по 18 червня 2010 року .Згідно штатного розкладу були встановлені посадові оклади :жовтень-грудень 2009 року -1590 грн.; січень-квітень 2010 року -1640 грн.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 95 КЗпП України передбачено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
Як вбачається зі статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Як встановлено судом першої інстанції відповідно схеми тарифних ставок у колективному договорі ,затверджених на підприємстві ,з урахуванням марки екскаватора та обсягу ковша ,місячна тарифна ставка була встановлена у діапазоні мінімальних та максимальних розмірів тарифних ставок для машиністів екскаватора ,між 5 та 6 розрядом. Нарахування премій проводилося відповідно до Положення про преміювання робітників за підсумками роботи за звітний період.Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
З матеріалів справи убачається правомірність застосування ,відповідно до прийнятого на підприємстві Положення про застосування коефіцієнта трудової участі, ,відповідачем КТУ на 0,5 у зв*язку з порушенням трудового розпорядку. Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 06 грудня 2011 року ,яке набрало законної сили 20 серпня 2012 року , було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про скасування наказу № 170 від 31 березня 2010 року та стягнення суми у розмірі 1007,72 грн. та встановлено, що відповідач діяв в межах повноважень ,наданих йому статутом підприємства і не суперечить вимогам ст.132 КЗпП України (а.с.80-83).
Відповідно до ч.1.ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції досліджувались і перевірялись доводи сторін.Встановлено ,що наказом № 6 від 12 січня 2009 року відповідно до ст.61 КЗпП України на підприємстві введено підсумковий облік робочого часу тривалістю облікового періоду у календарний рік та його робота у вихідні дні була компенсована йому за погодженням іншим днем відпочинку. Позивачем було відпрацьовано 108 днів ,або 854,4 години ,у тому числі у вихідні дні 35,8 годин, що було йому компенсовано, відповідно ст. 72 КЗпП України шляхом надання іншого дня відпочинку ,що підтверджено табелем обліку робочого часу (а.с.33-41 ,53-56,70-78).
Відповідно ст.51 КЗпП України перелік виробництв ,цехів ,професій і посад з шкідливими умовами праці ,робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку ,встановленому законодавством. Пункт 9 Порядку застосування Переліку виробництв ,цехів ,професій і посад зі шкідливими умовами праці ,робота в яких надає право на скорочену тривалість робочого тижня встановлює ,що право працівника на скорочений робочий тиждень виникає тільки при віднесенні його робочого місця до категорії робіт із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи ,виходив з відсутності порушення адміністрацією трудового законодавства щодо встановлення та виплати заробітної плати позивачу , правильно прийшов до висновку щодо необгрунтованості позовних вимог позивача та відмовив у їх задоволенні.Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам матеріального та процесуального закону.
Інші наведені доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 вересня 2012 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Судді: