Справа 22ц-0590\12166\12 Головуючий у 1 інстанції Ясинський О.В.
Категорія 46 Доповідач Солодовник О.Ф.
24 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф.,Биліни Т.І.,
при секретарі Забавіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
04 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_3, батьком якої є відповідач, з яким вона зустрічалася та знаходилася в близьких стосунках з травня 2005 року по січень 2007 року. У зв'язку з тим, що відповідач відмовився записувати дитину на своє ім'я, запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень був здійснений за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові дитини - за її вказівкою. Просила визнати відповідача батьком дитини та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання доньки 1\3 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2011 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволений: визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1\4 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2011 року до досягнення дитиною повноліття, понесені судові витрати в сумі 5873,7 грн та судовий збір на користь держави в сумі 214,6 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить рішення суду змінити, відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення аліментів, витрати на проведення експертизи розділити між сторонами порівну та зменшити суму витрат, стягнуту за надання правової допомоги, мотивуючи тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Позивачка та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального закону, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_4, позивачку ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Сторони протягом 2006 року знаходилися в близьких інтимних відносинах. Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3, батьком якої є відповідач. Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень був здійснений за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові дитини - за її вказівкою (а.с.7). Згідно висновку судово-медичної експертизи, яка проводилася в період з 07 травня 2012 року по 10 серпня 2012 року, вірогідність батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, складає 99,99%, що відповідаю формулюванню «Батьківство практично доведено» (а.с.87-91).
Апеляційним судом встановлено наступне.
Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються СК України.
У суді першої інстанції в якості представника позивача приймала участь ОСОБА_5, яка діяла за довіреністю (а.с.52).
Відповідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема ч. 2 ст. 128 СК України, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").
Згідно зі ч. 1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини,батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і ( або ) у твердій грошовій сумі.
На підставі ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини пред'явлений позивачкою до суду 04 серпня 2011 року, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув аліменти на дитину, починаючи з 04 серпня 2011 року. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо розподілу між сторонами порівну судових витрат на проведення експертизи з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат на оплату експертизи в сумі 4527 грн.
Разом з цим не можна погодитися з рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки понесених витрат на правову допомогу з наступних підстав.
На підставі ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно зі ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Таким чином, необхідною умовою допуску особи, яка надає правову допомогу для участі у справі, є волевиявлення особи, яка бере участь у справі та прийнята з цього питання ухвала суду. Відшкодування витрат на правову допомогу може мати місце лише за наявності цих умов.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довіреності від 08 серпня 2011 року ОСОБА_5 позивачкою надано повноваження її представника (а.с.52), саме в такому процесуальному статусі згідно з журналами судових засідань вона брала участь у справі. В справі відсутні дані про те, що судом постановлювалась ухвала про допуск цієї особи до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу.
Тому у суду першої інстанції не було підстав для стягнення на користь позивачки витрат за надання їй правової допомоги, оскільки правові підстави для цього були відсутні.
Таким чином рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, тому на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу. У звязку з наведеним рішення суду в частині загальної суми понесених судових витрат підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені судові витрати в сумі 4673,7 грн (5873,7 грн - 1200 грн витрат на правову допомогу).
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвально з додержанням вимог матеріального і процесуального права та підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2012 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати, в частині загальної суми понесених судових витрат - змінити.
Відмовити у задоволені вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 4673 (чотири тисячі шістсот сімдесят три) грн 70 копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий :
Судді: