Справа №22ц-13037/12 р. Головуючий у 1 інстанції - Лаврушин О.М.
Категорія - 26 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
20 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Ларіної Н.О.
Смєлік С.Г.
при секретарі: Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайсуду Донецької області від 19 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості. Останнім часом працював в ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля», реорганізованого 01.11.2011 р. в ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», в якості машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду підземним, звідки був звільнений 31.03.2012 р. за станом здоров'я. У зв'язку з виконанням трудових обов'язків у шкідливих умовах, у нього було виявлене професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, за яким на підставі висновку МСЕК від 24.07.2012 р. йому вперше було встановлено третю групу інвалідності з втратою професійної працездатності 30% безстроково. Оскільки пошкодження здоров'я завдає йому моральних страждань, просив на їх відшкодування стягнути на його користь грошову компенсацію в розмірі 30000 грн.
Рішенням Добропільського міськрайсуду Донецької області від 19 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто грошову компенсацію в розмірі 15000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» посилалися на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів спричинення моральної шкоди, факт наявності якої повинен бути підтверджений висновком МСЕК. Позивачем також не доведено їх вину в заподіянні моральних страждань та причинного зв'язку між їх діями і наслідками. Укладаючи трудовий договір, позивач був повідомлений про характер роботи та умови праці, на виконання якої надав свою згоду. При цьому, позивач усвідомлював наслідки, які можуть мати місце у зв'язку з виконанням тяжкої фізичної роботи у шкідливих умовах.
До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про покладення на відповідача обов'язку відшкодування моральної шкоди за професійним захворюванням.
Разом з тим, висновки суду щодо визначення розміру грошової компенсації, не відповідають як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни рішення.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості. Останнім часом працював в ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля», реорганізованого 01.11.2011 р. в ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», в якості машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду підземним, звідки був звільнений 31.03.2012 р. за станом здоров'я. У зв'язку з виконанням трудових обов'язків у шкідливих умовах, у нього було виявлене професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, за яким на підставі висновку МСЕК від 24.07.2012 р. йому вперше було встановлено третю групу інвалідності з втратою професійної працездатності 30% безстроково і 35% за сукупністю з травмою (повторно), яка мала місце 30.11.1995 р.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах. Працюючи на підземних роботах, він отримав захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, яке визнано професійним. Обставинами виникнення захворювання, як вбачається з акту його розслідування, встановлені умови праці - підвищена концентрація вуглепородного пилу.
Виходячи з викладеного, в отриманні позивачем професійного захворювання встановлено вину підприємства, яке не забезпечило належних та безпечних умов праці. За вказаних обставин доводи апелянта про відсутність їх вини в спричиненні позивачу моральних страждань є необґрунтованими.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про право позивача на отримання від підприємства відшкодування моральної шкоди, оскільки порушення останнім законних прав потерпілого завдають йому моральних страждань і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя та побуту.
Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 і стягуючи на його користь грошову компенсації у розмірі 15000 грн., суд послався на те, що останній став інвалідом третьої групи безстроково, потребує тривалого лікування, іспитує пригнічення у зв'язку з не відновленням здоров'я, змушений був звільнитися з улюбленого міста роботи, не може виконувати домашню роботу.
Між тим, таких висновків суд дійшов на неповно з'ясованих обставинах та з порушенням норм матеріального права.
Згідно наданим доказам, позивач отримав професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, за яким йому вперше на підставі висновку МСЕК від 24.07.2012 р. встановлено третю групу інвалідності і 30% втрати професійної працездатності безстроково. Стягуючи на користь позивача 15000 грн. при 30% втрати працездатності, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що даний відсоток стосується лише професійної працездатності і згідно довідки медичної комісії обмежує виконання потерпілим тяжкої фізичної роботи у контакті з пилом, що не позбавляє його можливості виконувати іншу роботу не пов'язану з такими умовами. Посилаючись на доводи, викладені позивачем в позовній заяві, як на обґрунтування вимог, суд не звернув уваги на відсутність доказів на їх підтвердження. Як вбачається із записів в трудовій книжці, позивач звільнений 31.03.2012 р. хоча і за станом здоров'я, але до моменту встановлення йому втрати професійної працездатності за висновком МСЕК (24.07.2012 р.). Крім того, на момент звільнення позивачу виповнилося 56 років і в силу фізіологічних змін, у людини з віком знижується активність, послабляється організм, що перешкоджає йому виконувати певну роботу в тому числі в побуті, і позивач не є виключенням. Вказані обставини судом першої інстанції не були перевірені і позивачем на їх підтвердження не надано жодного доказу, як і щодо тривалого лікування.
Таким чином, на підтвердження розміру грошової компенсації (30000 грн.) позивачем не надано доказів, а визначений судом розмір (15000 грн. при 30% втрати професійної працездатності) не може вважатися таким, що відповідає принципам розумності та справедливості (вимоги ст. 23 ЦК України).
За вказаних обставин, виходячи з наданих позивачем доказів, вимог діючого законодавства, судової практики та принципів розумності і справедливості, апеляційний суд вважає за можливе визначити позивачу грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_2 доказів спричинення йому моральної шкоди, яка на їх думку, повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайсуду Донецької області від 19 листопада 2012 року змінити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: