Справа № 22ц/0590/12191/12 Головуючий у 1 інстанції - Добінчак О.П.
Категорія 26 Доповідач - Агєєв О.В.
07 грудня 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Бакунець Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 05 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта «Комсомолець», третя особа: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, -
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Шахта «Комсомолець» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудового обов'язку 13 грн. 80коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на момент встановлення йому втрати працездатності у зв'язку з першою травмою від 16.07.92р. не існувало жодного нормативного акту, який би передбачав відшкодування моральної шкоди та не врахував роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови ПВСУ від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, що завдають позивачеві моральних або фізичних страждань, почалися до набрання законної сили актом законодавства, яким встановлена відповідальність за заподіяння такої шкоди, і продовжуються після набрання чинності цим актом.
Висновок суду про часткове задоволення його вимог щодо другої виробничої травми, вважає таким, що не відповідає діючому законодавству, оскільки суд при визначення розміру моральної шкоди виходив з мінімальної заробітної плати на час отримання ним травми у валюті «карбованці», яка на теперішній час не існує.
Також зазначає, що суд під час ухвалення рішення не взяв до уваги його стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, характер та обсяг фізичних і душевних страждань.
Представник третьої особи в засіданні апеляційного суду не погодився з доводами апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач, представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 1979 року по 1996 рік, працював на різних посадах (а.с.10-12).
Під час виконання трудових обов'язків забійника 20.02.92р. з позивачем стався нещасний випадок, що зафіксовано в акті Форма Н-1 №45 від 21.02.92р. (а.с.15-16), внаслідок чого за висновком МСЕК від 16.07.92р. йому первинно було встановлено 60 % втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом (а.с.32).
09.12.92р. під час роботи у відповідача столяром, позивача було вдруге травмовано (а.с.13), за висновком МСЕК від 16.08.93р., йому первинно у зв'язку з вказаною травмою було встановлено 10 % втрати працездатності. За сукупністю двох травм позивачу встановлено 60 % втрати працездатності: 50 % з трудового каліцтва від 20.02.92р. та 10% з трудового каліцтва від 09.12.92р. (а.с.47).
Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, суд визначив розмір моральної шкоди у сумі 13грн. 80коп., яку стягнув з відповідача.
Колегія судів погоджується з таким висновком суду заступних підстав.
Згідно із чч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Вперше право на відшкодування моральної шкоди було передбачено ст.12 Закону України «Про охорону праці», який набрав чинності 24.11.92р., згідно якої відшкодування морального шкоди проводилося власника підприємства, якщо небезпечні або шкідливі умови праці завдали моральної шкоди потерпілому, порушили його нормальні життєві зв'язки та вимагають від нього додаткове, зусиль для організації життя.
Судом встановлено, що вперше втрату працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом позивачу встановлено висновком МСЕК від 16.07.92р., тому суд першої інстанції правильно виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди внаслідок відсутності правового регулювання порядку її відшкодування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472 затверджені «Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.
Підпунктом 2 пункту 11 вказаних Правил передбачено, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Постановою Верховної Ради України «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком» від 01.06.93р. № 3243-ХІІ установлено мінімальну заробітну плату на місяць за період 01.06.93р. - 31.08.93р. в розмірі 6900крб.
Згідно Указу Президента України від 25.08.1996, № 762/96 «Про грошову реформу в Україні» з 2 вересня, в Україні введено в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національну валюту України - гривню та її соту частину - копійку.
Відповідно до п.3 даного Указу українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, оскільки на час проведення МСЕК 16.08.93р., діяв пп.2 п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків зазначено, суд першої інстанції визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди правильно виходив з двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Колегія суддів також погоджується з висновком суду в частині визначення суми, яка підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні, яке ґрунтується на нормах діючого законодавства та постановлене в межах заявлених позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 05 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Судді: