Справа № 22ц/0590/12991/2012 Головуючий в 1 інстанції Пархоменко І.О.
Категорія 26 Доповідач Ларіна Н.О.
20 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Смєлік С.Г.
при секретарі Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2012 року з ТДВ «ОП «Шахтоуправління Благовіщенське» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 8 000 гривень, вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції є неповними, не обґрунтованими такими що постановлені з порушенням норм процесуального справа.
В доводах апеляційної скарги позивачем зазначено, що позивач працював на підприємстві відповідач у небезпечних умовах труда з повним робочим днем під землею, під час роботи у відповідача з позивачем стався нещасний випадок, отримання зазначеної травми позивачем підтверджені актом по формі Н-1 від 04.07.2008 року № 10 та актом по формі Н-5 від 04.07.2008 року № 1, висновком МСЕК від 25.11.2008 року позивач визнаний інвалідом 3 групи, 40% втрати працездатності. На думку апелянт, судом не враховано, що шкода спричинена його здоров'ю є непоправною, в акті по формі Н-1 зазначена вина відповідача, чим порушені його особисті права, оскільки позивач отримав 3 групу інвалідності, вимушений звертатися у різні медичні заклади, що у зв'язку із травмою не може виконувати деякі господарські справи, відповідачем не надано доказів не спричинення позивачу моральної шкоди, не врахована інфляція у державі.
Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.
Заслухавши доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах з 01 квітня 2008 року, звільнений 25 листопада 2008 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України(а.с. 6-12). 28 червня 2008 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 10 за формою Н-1 від 04 липня 2008 року та актом розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 04 липня 2008 року (а.с. 13, 14). Висновком МСЕК від 25 листопада 2008 року позивачу вперше встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 40% в зв'язку із трудовим каліцтвом строком до 01 грудня 2009 року (а.с. 15), висновком МСЕК від 08 грудня 2009 року встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% в зв'язку із трудовим каліцтвом строком до 01 січня 2012 року (а.с. 16), висновком МСЕК від 20 грудня 2011 року встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% в зв'язку із трудовим каліцтвом строком до 01 січня 2014 року (а.с. 17). З виписки протоколу засідання комісії з питань охорони праці відповідача вбачається, що в нещасному випадку від 28 червня 2008 року провина постраждалого відсутня, 100% вина відповідача (а.с. 18).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 339/108 вбачається, що позивач в період з 20 січня 2011 року по 30 січня 2011 року знаходився на лікуванні в Шахтарській ЦМЛ, виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 3622/1176 вбачається, що позивач в період з 23 липня 2011 року по 02 серпня 2011 року знаходився на лікуванні в Шахтарській ЦМЛ, виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 5881/1889 вбачається, що позивач в період з 01 грудня 2011 року по 12 грудня 2011 року знаходився на лікуванні в Шахтарській ЦМЛ, з виписок з амбулаторної картки вбачається, що позивач неодноразово звертався за допомогою у медичній установи з приводу наслідків травми (а.с. 33, 36, 39, 34-35,37-38,40-42).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі вказаної норми матеріального права і відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов правильного висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивача заподіяну моральну шкоди.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-1У зупинено дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34, п. 5 ст. 47 (в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Таким чином, на час виникнення правовідносин між сторонами та виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди - з часу встановлення стійкої втрати працездатності, був відсутній обов'язок Фонду, передбачений законом, на сплату потерпілому моральної шкоди.
Вирішуючи спір, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що за відсутності обов'язку Фонду сплатити потерпілому моральну шкоду та на підставі правил ст. 237-1 КЗпП України, саме власник або уповноважений ним орган несе відповідальність за моральні страждання, які зазнав потерпілий внаслідок пошкодження його здоров'я.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого позивач отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнав фізичні і моральні страждання, що факт спричинення моральної шкоди яка полягає в душевних стражданнях, яких зазнав позивач у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичним болем, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок травми, обмеженням здібностей до тяжкого фізичного навантаження, необхідністю додавати додаткові зусилля для організації свого побуту та постійно лікуватися, підтверджується дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, актами розслідування виробничої травми, довідками МСЕК, медичними висновками.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та ступень порушення соціальних зв'язків, додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача, стан здоров'я позивача, ступень втрати професійної працездатності, глибину фізичних і моральних страждань та стягнув грошову компенсацію у розмірі 8 000 грн.
Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, щодо непогодження позивача з розміром суми моральної шкоди, та не врахування інфляції, не надання доказів про неспричинення моральної шкоди відповідачем, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду, нових доказів суду не надано, апеляційний суд позбавлений можливості переоцінювати надані суду першої інстанції докази, які не спростовано. В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
При встановлені зазначених фактів і постановленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: