Справа № 22ц/0590/12566/12 Головуючий у 1 інстанції Гавриленко О.М.
Категорія 27 Доповідач Дундар І.О.
10 грудня 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Санікової О.С.,
суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.,
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 26 вересня 2012 року,
Рішенням Калінінського районного суду м.Донецька від 26 вересня 2012 року позовні вимоги ПАТ «БТА Банк» задоволені в повному обсязі: в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №НД-36-06 від 7 грудня 2006 року в загальному розмірі 1335222,86 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2; визнано за ПАТ «БТА Банк» право власності на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; припинено право власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки, а саме житловий будинок,що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення необґрунтоване, ухвалено з порушенням вимог матеріального права - в рішенні суд послався на ст.40, 41 Закону України «Про іпотеку», тобто вирішував питання щодо мешканців будинку - предмета іпотеки і не вказав ані спосіб реалізації, ані ціну іпотечного майна, рішення суду не містить точний опис іпотечного майна в порушення вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку», суд застосував такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на будинок без укладання окремого договору чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ПАТ «БТА Банк» Пільгун М.В. та представник відповідача ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_3 до суду не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином - під особистий підпис через його представника ОСОБА_6, що на підставі ч.5 ст.76 ЦПК України вважається і його повідомленням.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з"явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав своїх зобов»язань за кредитним договором, не здійснив погашення заборгованості у встановлений договором термін, тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як зазначено в ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом при розгляді справи було встановлено, що 7 грудня 2006 року між сторонами укладений кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит в розмірі 85000 дол.США, строк повернення - 6 грудня 2026 року, під 12,99% річних, взяті зобов»язання ОСОБА_2 не виконує, 7 грудня 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, 25 грудня 2009 року відповідачу направлено повідомлення про порушення зобов»язання з вимогою усунути в повному обсязі заборгованість, що виникла.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач не виконав взяті зобов»язання.
Згідно п.7.1.3 кредитного договору №НД-36-06 від 7 грудня 2006 року Банк має право в односторонньому порядку розірвати Договір і вимагати від Позичальника дострокового повернення загальної заборгованості за Кредитом, сплати процентів за користування Кредитом і виконання всіх інших грошових зобов»язань Позичальника по цьому договору у разі: порушення умов, невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких своїх зобов»язань, передбачених цим Договором, Договором страхування та Договором іпотеки; п.7.2 - у разі виникнення обставин , передбачених п.7.1 Договору Банк надсилає Позичальнику або Іпотекодавцю, якщо він є відмінним від Позичальника письмову вимогу про усунення порушень зобов»язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В такій вимозі Банк зазначає суму загальної заборгованості за кредитом, нарахованих та несплачених Позичальником процентів за користування Кредитом, а також суму всіх інших грошових зобов»язань Позичальника по цьому Договору, які останній повинен здійснити на користь Банку. Якщо протягом встановленого строку вимога Банку залишається без задоволення, Банк має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов Договору іпотеки (арк..спр.21).
Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки містить стаття 33 Закону України від 5 червня 2003 р оку N 898-IV "Про іпотеку".
Так, відповідно до абзацу 1 вказаної статті у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно із нормами статті 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
На підставі абзацу 3 статті 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
На підставі п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.
Як виходить з договору іпотеки №НД-36-06ЇИ від 7 грудня 2006 року (арк..спр.31-35), п.4.2 за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду, у безпірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; п.5.3 передбачає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Предмета іпотеки у власність іпотекодержателя.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо відсутності такого права у позивача безпідставні.
Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на не витребування судом відомостей БТІ щодо перепланування будинку також не ґрунтуються на законі, оскільки п.1.10 кредитного договору, укладеному між сторонами передбачено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності Предмету іпотеки та на всі невід»ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладання договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені Іпотекодавцем в період дії цього Договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом даного договору іпотеки - Предметом іпотеки, - і не потребують внесення змін до цього договору іпотеки.
Доводи апеляційної скарги щодо допущених процесуальних порушень під час розгляду справи не є підставами для скасування чи зміни рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд вважає, що суд правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.
ОСОБА_3 не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 26 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: