Справа № 22-0590/11977/12 Головуючий у 1 інстанції Грачов Р.Р.
Категорія 44 Доповідач Санікова О.С.
10 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Санікової О.С.
суддів Барсукової О.І., Дундар І.О.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Керуюча компанія Будьоннівського району міста Донецька» про визнання особи такою, що втратила право користування на житлову площу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 4 жовтня 2012 року,-
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що на підставі ордера №65 на житлову площу у гуртожитку від 5 листопада 2002 року, виданого на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету ВАТ «ЮЕСС», основним квартиронаймачем кімнати АДРЕСА_1 є вона.
З 1997 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
В даному житловому приміщенні прописані вона і ОСОБА_2
З червня 2010 року її чоловік припинив з нею шлюбно-сімейні відносини та утворив сім'ю з іншою жінкою
З червня 2010 року відповідач остаточно залишив кімнату у гуртожитку, звідкіля забрав усе належне йому майно і до наступного часу проживає за іншою адресою. Ніяких перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 вона відповідачу не чинить. Відповідач не проявляє ніякого інтересу до житлової площі, відносини з нею не підтримує, ніякого його майна і особистих речей в кімнаті немає. Оплату комунальних послуг і всі витрати по оплаті і утриманню кімнати несе вона, що для неї дуже важко.
Оскільки ОСОБА_2 більше шести місяців не проживає за даною адресою без поважних причин, відповідно до ст. 71 ЖК України він втратив право користування цим житлом.
Просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування кімнатою №4 будинку №12 по вул. Арктики м. Донецька.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 4 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволений: визнано ОСОБА_2 втратившим право на житлову площу, а саме кімнату АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи; апелянт вважає висновки суду недоведеними, оскільки усі особисті речі ОСОБА_2 не забрав, видана ним розписка свідчить про те, що він забрав тільки носильні речі, а спільне майно, придбане під час перебування у шлюбі з позивачкою, залишилось у кімнаті; суд не встановив за якою адресою нібито проживає ОСОБА_2, чи є це житло постійним, чи зберігає він за собою право користування іншим житловим приміщенням; висновок суду про те, що ОСОБА_2 не сплачував комунальні послуги з червня 2010 року спростовується наявними в матеріалах справи розписками про отримання позивачкою грошей від ОСОБА_2 за комунальні послуги; обґрунтовуючи рішення актами обстеження житлово-побутових та матеріальних умов від 7 та 11 листопада 2011 року, суд не врахував, що ці акти складені на ствердженнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які взагалі не є сусідами у гуртожитку, так же як і ОСОБА_6, яка мешкає у Пролетарському районі м. Донецька; суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_2 з 2007 року працює на підприємствах коксохімічної галузі та постійно знаходиться у відрядженнях по всім регіонам України, які тривають у середньому 1-3 місяці, а відповідно до положень ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї понад шість місяців у випадку виїзду з постійного місця проживання за умови і характером роботи; судом не враховано, що ОСОБА_2 не втрачав інтерес до спірного житла, оскільки іншого житла у нього немає; суд не врахував, що застосування положень ст.ст. 71, 72 ЖК України в даному випадку не передбачено до жилих приміщень, що надаються у гуртожитках; позивачка є лише користувачем приміщення у гуртожитку, оскільки дана кімната не приватизована; право, за захистом якого ОСОБА_1 звернулась до суду, не є її правом, таке право надається власнику гуртожитку, а позивачка не має права вимоги про позбавлення ОСОБА_2 права на житло.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач і його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивачка у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення законним і обґрунтованим.
Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є основним квартиронаймачем кімнати у гуртожитку на підставі ордеру; ОСОБА_2 з травня 2010 року припинив шлюбні відносини та ведення спільного господарства із позивачкою, забрав свої речі і почав мешкати за іншою адресою і як слід відповідно до ст. 71 ЖК України втратив право користування житловою площею.
Проте з такими висновками повністю погодитись неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.
Відповідно до ст. 127 ЖК України гуртожитки призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом ОСОБА_1 з 5 листопада 2011 року проживає і зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_1 на підставі ордеру на житлову площу у гуртожитку №65, виданого ВАТ «ЮЕСС».
З 1997 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2 Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 7 червня 2012 року шлюб між ними розірваний.
З матеріалів справи також вбачається, що згідно особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2 значиться прописаним за адресою: АДРЕСА_1 з 16 серпня 2006 року.
Згідно повідомлення комунального підприємства «КК Будьоннівського району м. Донецька» управління житлового господарства Донецької міськради гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі комунального підприємства «КК Будьоннівського району м. Донецька».
Особи, які проживають у гуртожитку, мають право на зайняття в ньому койко-місця і не наділені правом на звернення до суду з вимогами про втрату права іншими особами. Проте особи, які наділені таким правом, до суду не звертались.
За таких обставин рішення суду першої інстанції є незаконним, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вона не наділена правом звернення до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 314 , 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 4 жовтня 2012 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Керуюча компанія Будьоннівського району міста Донецька» про визнання особи такою, що втратила право користування на житлову площу відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді: