Справа 22ц- 0590/12460/2012 Головуючий у 1 інстанції: Харченко О.П.
Категорія 52 Доповідач: Новосьолова Г.Г.
12 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Новікової Г.В.,
суддів: Шевченко В.Ю., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Бакунець Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «Теплообмінник» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Теплообмінник» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання недійсним запису у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
28 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 09 квітня 2012 року по 17 серпня 2012 року працював головним інженером на підприємстві ТОВ «Теплообмінник». Наказом директору ТОВ «Теплообмінник» ОСОБА_3 від 17 серпня 2012 року № 7-К позивача було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Підставою для такого дисциплінарного стягнення стала відмова від виконання наказу №4 від 17 серпня 2012 року про проведення інвентаризації товарно- матеріальних цінностей та активів ТОВ «Теплообмінник», а також позивач грубо та цинічно перешкоджав директору та іншим працівникам у здійсненні трудових обов'язків.
Оскільки порушень трудових обов'язків ОСОБА_2 не допускав, просив визнати недійсним наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.
09 листопада 2012 року рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Теплообмінник» про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсним запису у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Наказ Товариства з обмеженої відповідальністю «Теплообмінник» за № 7- К від 17.08.2012 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади головного інженера ТОВ «Теплообмінник» визнаний незаконним та скасований.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інженера ТОВ «Теплообмінник».
Стягнуто з Товариства з обмеженої відповідальністю «Теплообмінник» на користь ОСОБА_2 ІНН середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2012 року по 09 листопада 2012 року включно у розмірі 3413 грн. 74 коп.
Визнано запис у трудовій книжці, що належить ОСОБА_2 за порядковим номером 40 про звільнення його з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України недійсним.
Стягнуто з ТОВ «Теплообмінник» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.
Вирішено питання про судові витрати.
З рішенням суду не погодився відповідач Товариство з обмеженої відповідальністю «Теплообмінник» та надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає наступне:
- відповідно до протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Теплообміннік» від 20 липня 2012 року ОСОБА_3 призначений на посаду директора з 31 липня 2012 року, а тому наказ про звільнення позивача підписаний особою , яка мала повноваження,
- позивачем порушені місячний строк для звернення до суду, оскільки він звільнений з 17 серпня 2012 року, актом від 20 серпня 2012 року він відмовився у отриманні копії наказу про звільнення,
- позивач відповідно до його заяви про прийняття на роботу та наказу, був прийнятий тимчасово на посаду головного інженеру, а тому можливе лише зміна підстав звільнення.
У судовому засіданні представник Товариства з обмеженої відповідальністю «Теплообмінник» підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається наступне.
09 квітня 2012 року наказом №3 К ТОВ «Теплообмінник» ОСОБА_2 прийнятий з 09 квітня 2012 року головним інженером на 0,5 ставки тимчасово на період виконання ОСОБА_4 обов'язків директора ТОВ «Теплообмінник», що також підтверджується заявою ОСОБА_2 (а.с.57,58).
20 липня 2012 року відповідно до протоколу №03/07-12 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Теплообмінник» на посаду директора ТОВ «Теплообмінник» призначено з 31 липня 2012 року ОСОБА_3 (а.с.43-44).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17 серпня 2012 року керівником підприємства ТОВ «Теплообмінник» є ОСОБА_3.(а.с.39-42).
17 серпня 2012 року наказом №4 директора ТОВ «Теплообмінник» ОСОБА_3, затверджена комісія для проведення інвентаризації товарно- матеріальних цінностей та активів «ТОВ Теплообмінник» (а.с.21).
17 серпня 2012 року наказом №7-К ТОВ «Теплообмінник» за одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків посадовою особою, яка відноситься до окремої категорії робітників та пов'язана з власно-розпорядними повноваженнями, на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, звільнений з займаної посади головного інженера ТОВ «Теплообмінник» ОСОБА_2 з 17 серпня 2012 року (а.с. 62).
20 серпня 2012 року ТОВ «Теплообмінник» складений акт про відмову в отриманні та ознайомленні з наказами про звільнення позивача ОСОБА_2 і інших (а.с.38).
23 серпня 2012 року замовленим листом позивачу ОСОБА_2 направлено копію наказу №7-К (а.с.54-55,63).
27 серпня 2012 року постановою оперуповноваженого СГСБЕЗ відмовлено в порушенні кримінальної справи, оскільки проведеною перевіркою встановлено, що в діях ОСОБА_6, ОСОБА_3 відсутні ознаки злочину передбачених ст..ст. 190, 358 КК України (а.с.17-20)
11 вересня 2012 року рішенням господарського суду Донецької області визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» м. Артемівська від 21 травня 2012 року, оформлених протоколом №01/05-12 (про призначення директором ТОВ «Теплообмінник» з 31 травня 2012 року ОСОБА_3.) (а.с.7-9).
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поновлення на роботі, визнання наказу про звільнення незаконним, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
За положеннями п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Згідно з ч. 1 п. 1 цієї статті трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків, зокрема керівником підприємства, установи організації і всіх форм власності, його заступниками тощо.
Судом установлено, що ОСОБА_2 працював на посаді головного інженеру ТОВ «Теплообмінник» з 09 квітня 2012 року тимчасово на період виконання ОСОБА_4 обов'язків директора ТОВ «Теплообмінник».
Наказом №7-К від 17 серпня 2012 року за одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків ОСОБА_2 звільнений з займаної посади головного інженера ТОВ «Теплообмінник» на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.
Аналізуючи зміст п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", можна дійти висновку, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, необхідно з'ясовувати, чи мало місце порушення працівником своїх трудових обов'язків, перевіривши коло цих обов'язків та визначивши, які саме обов'язки з їх числа порушено працівником; у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору на підставах, визначених законом, та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 1471, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
За змістом ч. 2 п. 27 указаної постанови, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки ураховуючи вказані вимоги норм матеріального права та встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутнє одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке може бути підставою для звільнення його з роботи.
Крім цього, слід зазначити, що позивач відповідно до вимог ст..41 ч.1 КЗпП України не є взагалі суб'єктом, оскільки він займає посаду головного інженеру, а ні є ні керівником підприємства, підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступником, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступником, а також службовою особою митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовою особою державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу сторонами не оскаржується,
Судом першої інстанції визнано встановленим, що внаслідок обставин при яких відбулось незаконне звільнення з роботи позивача йому було завдано моральну шкоду.
Відповідно до 237-1 КЗпП Україи - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995, передбачено що у відповідності до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який вирішуючи це питання врахував конкретні обставини по справи та негативні наслідки, які зазнав позивач від незаконного звільнення: характер та глибину страждань, його душевний стан, порушення укладу життя, що вимагало від нього додаткових зусиль.
Визначений судом розмір грошового еквіваленту у відшкодуванні моральної шкоди відповідає принципам розумності, справедливості, виваженості та змісту ст.237-1 КЗпП.
Що стосується рішення суду першої інстанції про скасування наказу 7-К від 17 серпня 2012 року про звільнення позивача з посади головного інженеру ТОВ Теплообмінник«», то суд першої інстанції не врахував, що наказ є видом розпорядчого документа, який видається від імені суб'єкта нормотворення. Вносити зміни до наказу або визнавати його таким, що втратив чинність, має право той орган, який видав наказ.
До компетенції судових інстанцій відноситься лише вирішення питання щодо законності виданих наказів.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду в частині скасування наказу про звільнення з роботи ОСОБА_2 скасувати.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення слід скасувати та у задоволені відмовити, оскільки законодавством передбачений порядок внесення записів у трудові книжки, а саме Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства Праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту України від 29 липня 1993 року.
Довід апеляційної скарги проте, що позивачем порушений місячний строк для звернення до суду, оскільки він звільнений з 17 серпня 2012 року, актом від 20 серпня 2012 року він відмовився у отриманні копії наказу про звільнення,є необґрунтованим з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії наказу №7-к від 17 серпня 2012 року ТОВ «Теплообмінник» за одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків посадовою особою, яка відноситься до окремої категорії робітників та пов'язана з власно-розпорядними повноваженнями, на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, звільнений з займаної посади головного інженера ТОВ «Теплообмінник» ОСОБА_2 з 17 серпня 2012 року.
При цьому, на зворотній стороні наказу позивачем ОСОБА_2 зроблено напис про отримання копії наказу про звільнення 30 серпня 2012 року.
Дана ксерокопія наказу завірена відповідачем про що, свідчить печать підприємства ТОВ «Теплообмінник» (а.с.62)
23 серпня 2012 року згідно ксерокопії опису вкладення ц/п № 8450600204453, яка завірена відповідачем, на адресу позивача надісланий наказ №7-К про звільнення (а.с.54-55,63).
До суду з позовом про поновлення на роботі позивач звернувся 28 вересня 2012 року, отже строки передбачені до ч.1 ст.233 КЗПП України позивачем не порушені.
Інші доводи апеляційної скарги ТОВ «Теплообмінник» не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю « Теплообмінник» задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2012 року в частині скасування наказу Товариства з обмеженої відповідальністю «Теплообмінник» про звільнення ОСОБА_2 та визнання запису у трудовій книжці про звільнення недійсним скасувати.
У задоволені позовних вимог в частині визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: