Справа №22ц/0590/10748/12 Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.
Категорія - 52 Доповідач Санікова О.С.
3 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Санікової О.С.
суддів: Дундар І.О., Барсукової О.І.
при секретарі: Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 7 вересня 2012 року,-
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», посилаючись на те, що 19 березня 2008 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» на посаду інженера з пожежної безпеки по регіону і до 6 червня 2012 року виконував цю роботу на об'єктах ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (м. Горлівки, Єнакієво, Краматорська,Северодонецька) згідно посадової інструкції.
Наказом №105/к від 6 червня 2012 року був звільнений за ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням штату.
Вважає своє звільнення незаконним, посилаючись на наступне.
5 квітня 2012 року він був ознайомлений з наказом «Про внесення змін до штатного розкладу і скорочення чисельності працюючих» і йому стало відомо, що причина скорочення - це зменшення об'ємів виробництва і потребою зменшення витрат, але згідно торгового патенту від 1 квітня 2011 року ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» займається роздрібною торгівлею і громадським харчуванням, а не виробництвом; на офіційному сайті «Амстор» показаний чистий прибуток у січні-березні 2012 року 46,439 млн. грн.
При звільненні відповідачем не виконана вимога п. 2 наказу від 5 квітня 2012 року про проведення скорочення з урахуванням переваг відповідно до ст. 42 КЗпП України і не враховано, що на аналогічних посадах працює ОСОБА_2, ОСОБА_3, на півставки ОСОБА_4 Йому не була раніше пропонована посада інженера по техніці безпеки, оскільки він має відповідну кваліфікацію, на той час вакантну. Вважає, що він має більш високу кваліфікацію, підвищував свою кваліфікацію на обласних курсах у 2009 році, має свідоцтво про проходження спеціальних курсів навчання в МНС тощо; жодного разу не піддавався дисциплінарному стягненню, штрафам; наприкінці 2011 року за хорошу роботу йому підвищили заробітну плату.
В той же час в період проведення реорганізації проводився прийом на роботу в технічний департамент ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» на інженерно-технічні посади (інженерів-механіків, інженера по техногенній безпеці, інженера-еколога тощо). Йому ж в повідомленні про скорочення при вищій освіті і спеціальності інженера-механіка, який має 4 групу електричної безпеки, запропонували роботу продавця продовольчих та непродовольчих товарів, пекаря. Тим самим були грубо порушені його права, гарантовані ст. 42 КЗпП України. На повідомленні з запропонованими посадами він розписався, тобто не відмовився від них, але відповідачем не було роз'яснено, в чому будуть полягати його трудові обов'язки, розмір заробітної плати тощо.
З пропозицією переводу на іншу посаду роботодавець повинен звертатись не тільки при попередженні про звільнення, а і протягом всього строку попередження, якщо з'являються нові вакантні посади, чого не було зроблено відповідачем. В той же час на офіційному сайті «Амстора» від 2 квітня 2012 року і 7 травня 2012 року розміщено повідомлення про потребу в інженерно-технічних працівниках. З 1 червня 2012 року в громадсько-торговому центрі м. Горлівки відкрилася вакантна посада інженера з охорони праці (звільнилась ОСОБА_6.), проте не дивлячись на те, що у нього є досвід роботи і відповідна кваліфікація, йому не була запропонована дана посада.
18 квітня 2012 року відбулись збори за участю уповноваженого трудового колектива, з висновком яких він не згоден, оскільки на засіданні був присутній роботодавець, що призвело до тиску на членів колектива і йому не була надана відповідь, чому при скороченні не були дотримані норми ст. 42 КЗпП України.
Незаконним звільненням йому була спричинена моральна шкода; його репутації був нанесений урон, в результаті чого до наступного часу він не може влаштувалися на роботу; із-за переживань у нього погіршився стан здоров'я, підвищився тиск і він вимушений був пройти курс лікування; звільнення з роботи різко знизило матеріальний стан його сім'ї; це відобразилось на його душевній рівновазі, він став роздратованим; його життєві стосунки порушені і він вимушений додавати додаткових зусиль, щоб якось влаштувати своє життя.
Просив визнати причину його звільнення незаконною і поновити його на роботі на попередній посаді в ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути на відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 7 вересня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суд та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; відповідачем і судом не був здійснений порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації і інших переваг між ним та ОСОБА_2, як того потребує лист Мінсоцполітики України від 21 травня 2012 року; судом не було з'ясовано, чому йому була пропонована робота, яка не відповідає його освіті та кваліфікації і не враховано, що на той час були вакантні інженерно-технічні посади, які не були йому запропоновані, чим грубо порушені його права, гарантовані ст. 42 КЗпП України; судом також не враховано, що на повідомленні про запропоновані посади він розписався, але не відмовився від них; суд не врахував, що на офіційному сайті «Амстора» від 2 квітня 2012 року і 7 травня 2012 року розміщено повідомлення про потребу в інженерно-технічних працівниках, на які він підходить по всім вимогам; з 1 червня 2012 року в громадсько-торговому центрі м. Горлівки відкрилася вакантна посада інженера з охорони праці (звільнилась ОСОБА_6.), проте не дивлячись на те, що у нього є досвід роботи і відповідна кваліфікація, йому не була запропонована дана посада; апелянт посилається також на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскільки не було з'ясовано чи є в ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» профспілкова організація.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ч.1 КЗпП України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи позивачу в задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 є законним, а твердження позивача про порушення відповідачем порядку звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України, що виразилось, на його думку, в незаконному ініціюванні процедури скорочення штатів, не запропонуванні йому іншої роботи, порушенні його переважного права на залишення на роботі, відсутності згоди профспілкового комітету на його звільнення - безпідставними.
Проте повністю з такими висновками погодитися неможливо.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як роз'яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 6 листопада 1992 року (з подальшими змінами та доповненнями) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати , чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 з 19 березня 2008 року працював у ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» на посаді інженера з пожежної безпеки по регіону товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» на об'єктах товариства (м. Горлівки, Єнакієво, Краматорська, Северодонецька).
Наказом по підприємству № 1748 від 5 квітня 2012 року у зв'язку із зменшенням обсягу виробництва на підприємстві і потребою скорочення витрат з 5 червня 2012 року скорочена посада інженера з пожежної безпеки по регіону у кількості однієї штатної одиниці і виведено її із штатного розпису на поточний рік.
В той же день ОСОБА_1 був попереджений про те, що його посада підлягає скороченню, а він вивільненню, про що свідчить його розписка.
Судом першої інстанції встановлено, що на підприємстві дійсно мало місце скорочення штату, про що свідчать додані до матеріалів справи штатні розклади ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» станом на 1 квітня 2012 року, станом на 1 травня 2012 року та станом на 1 липня 2012 року і у апеляційного суду немає підстав вважати такий висновок неправильним.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розклад. Розглядаючи спір про поновлення на роботі, суд повинен перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату чи чисельність працівників). Проте він не може вирішувати питання про доцільність скорочення чисельності чи штату працівників, оскільки власник, користуючись правом самостійної господарської ініціативи, має право на свій розсуд приймати таке рішення., а як встановлено зібраними по справі доказами скорочення штату на підприємстві мало місце.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних мовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
З встановлених судом першої інстанції обставин не встановлено, що ОСОБА_1 мав переважне право на залишення на посаді перед ОСОБА_2 і позивачем такий висновок суду не спростований.
Згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згідно ч.1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.
Судом першої інстанції встановлено і це не спростовано позивачем, що на підприємстві відсутня профспілкова організація, тому згода на звільнення ОСОБА_1 не отримувалась, що не суперечить положенню ст. 43 КЗпП України.
Як правильно зазначив суд першої інстанції посилання позивача на незаконність його звільнення на підставі отриманої згоди уповноваженого трудового колективу та загальних зборів трудового колективу на його звільнення, які не мають юридичної сили, порушення процедури проведення загальних зборів, що виразилось у присутності керівника підприємства, не мають правового значення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині висновки суду не спростовують. Є також безпідставними і доводи ОСОБА_1 про наявність вакансії інженера з охорони праці, оскільки з 1 червня 2012 року з цієї посади була звільнена ОСОБА_6, оскільки відповідачем наданий наказ №2697 від 1 червня 2012 року, згідно якого з 1 червня 2012 року посада інженера з охорони праці була скорочена.
Разом з тим висновок суду про дотримання відповідачем вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України є помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як вбачається з матеріалів справи згідно повідомлення (а.с.14) інженеру з пожежної безпеки по регіону ОСОБА_1 була запропонована робота на підприємстві на вільних посадах: продавець продовольчих товарів, продавець непродовольчих товарів, пекар. На зазначеному повідомленні є підпис ОСОБА_1
Проте, згідно звітам про наявність вакансій, поданих ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» в Донецький центр зайнятості, станом на 20 квітня, 21 травня, 20 червня 2012 року були вакантними, крім продавців, посади приймальників товару, уборщиків службових приміщень, комплектовщиків. Проте зазначені посади ОСОБА_1 не пропонувались.
Крім того, з доданих до матеріалів справи наказів за період з 6 квітня по 6 червня 2012 року вбачається, що на підприємстві здійснювався прийом працівників, що також свідчить про наявність вакантних посад.
Так, наказом 67/к від 6 квітня 2012 року ОСОБА_7 прийнята на посаду прибиральника територій; наказом №69/к від 10 квітня 2012 року звільнено заступника начальника служби експлуатації та ремонту обладнання ОСОБА_8, що свідчить про наявність вакантної посади; наказом №70/к від 11 квітня 2012 року ОСОБА_9 прийнята на посаду прибиральника службових приміщень (по м. Горлівка); наказом №75/к від 19 квітня 2012 року ОСОБА_10 прийнятий на посаду вантажника; наказом №83/к від 3 травня 2012 року ОСОБА_11 прийнятий на посаду вантажника; наказом №84/к від 4 травня 2012 року ОСОБА_12 прийнято на посаду охоронця тощо.
Проте жодна із вакантних посад за період з 5 квітня 2012 року по 6 червня 2012 року ОСОБА_1 не пропонувалась.
За таких обставин висновок суду про законність наказу № 105/к від 6 червня 2012 року, яким позивача звільнено за ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням штату є помилковим.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України №100 від 8 лютого 1995 року середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.
З матеріалів справи (а.с. 86) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, що передували звільненню, тобто за квітень та травень 2012 року становила 3851.76 грн.; за ці місяці ОСОБА_1 відпрацьовано 40 днів. Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 96 грн. 29 коп.; середній заробіток за час вимушеного прогулу - 12 229 грн. 34 коп. (96.29 грн. х 127 днів - час вимушеного прогулу з 7 червня 2012 року по день ухвалення рішення), який підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор».
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Свої позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1. обґрунтовував тим, що незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, вимушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя; незаконні дії відповідача призвели також до розладу його здоров"я. Враховуючи положення ст. 43 Конституції України, апеляційний суд вважає такі доводи позивача обґрунтованими і виходячи із засад розумності і справедливості вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Відповідно до ст.ст. 81,88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 7 вересня 2012 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
ОСОБА_1 поновити на посаді інженер з пожежної безпеки по регіону товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12229,34 грн., на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» в доход держави судовий збір в сумі 321,90 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді: