5
Справа № 33/0590/578/12 Суддя 1-ї інстанції: Пивоварова Ю.О.
Категорія ч.2 ст.172-2 КУпАП Суддя: Савкова С.В.
19 липня 2012 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області Савкова С.В.,
при секретарі Борлові Д.В.
за участі прокурора Цирі А.С.,
Гусарової А.В.,
захисника ОСОБА_2,
особи, притягнутої до відповідальності ОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні в місті Донецьку справу про адміністративне правопорушення за скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Пролетарського районного суду міста Донецька від 5 червня 2012 року якою,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, працюючий дільничним інспектором Ворошилівського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,-
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-2 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді сплати штрафу у розмірі 3400 гривень на користь держави без конфіскації незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру, -
Постановою судді Пролетарського районного суду міста Донецька від 5 червня 2012 року ОСОБА_3 був визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що обіймаючи посади дільничного інспектора міліції СДІМ Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, а в подальшому - дільничного інспектора міліції СДІМ Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, допустив обмеження щодо використання службового становища, а саме: використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості прийняв обіцянку одержати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі понад 5-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Так, 16.04.12 року до Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій надійшов рапорт дільничного інспектора міліції СДІМ Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області Волощука С.Г. за фактом вчинення ОСОБА_5 дій із ознаками злочину, передбаченого ст. 342 КК України. Вказаний факт було зареєстровано 16.04.12 року в ЖРЗПЗ Пролетарського РВ ДМУ за № 2285. Проведення перевірки за вказаним рапортом було доручено старшому дільничному інспектору СДІМ Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_6 Знаючи про наявність вказаного рапорту, зареєстрованого ЖРЗПЗ, у ОСОБА_3 виник умисел на отримання неправомірної вигоди. 16.04.12 року та в подальшому 18.04.12 року, 19.04.12 року та 20.04.12 року дільничний інспектор міліції СДІМ Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, лейтенант міліції ОСОБА_3, діючи умисно, під час зустрічей та неодноразових телефонних розмов із ОСОБА_5 та його знайомою ОСОБА_7, на території Пролетарського району міста Донецька, використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, запропонував надати йому винагороду у вигляді грошових коштів у загальному розмірі 2000 доларів США за непритягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, тим самим прийняв обіцянку одержати неправомірну вигоду у розмірі понад 5-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, однак не встиг отримати грошові кошти через викриття його дій оперативними працівниками УВБ у Донецькій області ДВБ МВС України.
В апеляції ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати, закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову незаконною, яка винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що поняття «прийняття обіцянки отримати неправомірну вигоду» означає, що ініціатором прийняття такої пропозиції має бути інша особа, а не особа, яка притягнута до відповідальності. Вказує також на те, що обставини, при яких він, начебто, скоїв правопорушення, не відповідають диспозиції статті 172-2 КУпАП. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями ст. 256 КУпАП, оскільки не зазначено місце та час скоєння правопорушення, які його умисні дії носили корисний характер, які саме службові повноваження та можливості були ним використані та в чому вони виразилися. Зазначає, що звукозапис його телефонної розмови не може бути доказом, так як він не підтверджує обставин скоєння ним правопорушення. Судом не було вилучено відеозапис з камер магазину «Амстор», де було би помітно, що його там не було. Все було засновано на показаннях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Також зазначає, що диспозиція ч.2 ст. 172-2 КУпАП передбачає відповідальність за отримання неправомірної вигоди в розмірі, яка не перевищує 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а не в розмірі більше 5-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, та його захисника, які підтримали доводи апеляції в повному обсязі, думку прокурора, яка вважала постанову суду законною та обґрунтованою, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду слід залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя місцевого суду правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 ч.2 КУпАП.
Так, в обґрунтування своїх висновків, суд правомірно послався на пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які в своїх поясненнях як на стадії складення протоколу про адміністративне правопорушення, так і в судовому засіданні давали детальні, логічні та послідовні пояснення, які доповнювали одне одного, про події правопорушення. Їх пояснення узгоджуються з іншими доказами, які знаходяться в матеріалах справи.
Із аналізу їх пояснень, які докладно викладені в постанові суду, вбачається, що події мали місце саме так, як це встановлено судом першої інстанції.
Їх пояснення про скоєння ОСОБА_3 корупційного діяння об'єктивно узгоджуються з записами стенограми розмов ОСОБА_5 та ОСОБА_3 телефоном.
В судовому засіданні апеляційного суду були прослухані записи телефонних розмов, ОСОБА_3 не заперечував, що дві розмови з ОСОБА_5 мали місце, але вони відбулися 18.04.2012 року, та в них не йшла мова про гроші.
Разом з тим, його пояснення спростовуються поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які поясняли, що запис розмов вони стали здійснювати тільки 20.04.2012 року, а з тексту розмови з незаперечністю вбачається, що мова йде саме про гроші, які потрібно передати, і ОСОБА_3 про це обізнаний.
Дії ОСОБА_5, який пояснив, що він самостійно прийняв рішення про запис телефонних розмов з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не суперечать рішенню Конституційного Суду України від 20.10.2011 року по конституційному поданню Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 62 Конституції України.
Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо обставин скоєння корупційного правопорушення апелянтом не спростовані.
Крім того, прокурором в судове засідання надана відповідь в.о. прокурора Пролетарського району м. Донецька, з якої вбачається, що дійсно, за ЖРЗПЗ № 2285 (тобто за заявою Волощука С.Г.) 20.04.2012 року дільничий інспектор міліції ОСОБА_6 прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 за ст. 296 КК України, так як в його діях вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 342 КК України. Але для вирішення питання про порушення кримінальної справи матеріал до прокуратури Пролетарського району м.Донецька, тобто за підслідністю, протягом квітня-липня 2012 року не надходив.
Доводи апелянта в тій частині, що він не міг використати своє службове становище та пов'язані з цим можливості, так як матеріал стосовно неправомірних дій ОСОБА_5 у відношенні працівників міліції знаходився на розгляді у дільничого інспектора ОСОБА_6, тому він не міг прийняти ніяке рішення відносно цього матеріалу, крім того, з 17.04.2012 він був переведений на роботу в Ворошиловський райвідділ міліції, не є обґрунтованими.
Так, дійсно, наказом ГУМВС України в Донецькій області № 152 від 17.04. 2012 року ОСОБА_3 призначений дільничим інспектором міліції СДІМ Ворошиловського РВ Донецького МУ (а.с.93).
Але, відповідно до пояснення ОСОБА_3, яке міститься в матеріалах справи, він 17,18,19 квітня 2012 року виходив на своє робоче місце в Пролетарському РВ міліції, до роботи в Ворошиловському РВ приступив 20.04.2012 року (а.с.25-26).
Крім того, стаття 172-2 КУпАП передбачає відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Тобто, на відміну від ст. 368 КК України, адміністративна відповідальність за ст. 172-2 КУпАП наступає незалежно від виконання чи невиконання в інтересах зацікавленої особи будь-якої дії з використанням службового становища.
Обмеження щодо використання службового становища особам, зазначеним в п.1-3 частини першої статті 4, встановлені статтею 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» . Цією нормою закону передбачена заборона будь-яким чином використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості. Протиправне використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей по суті, означає вчинення будь-якої дії чи утримання від вчинення будь-яких дій під час виконання своїх службових обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного діяння, передбачений пп. д) п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Виконуючи обов'язки дільничого інспектора, ОСОБА_3 скористався займаною посадою, діючи разом з ОСОБА_6, прийняв пропозицію від ОСОБА_5, який не був обізнаний про порядок вирішення заяв про злочини, про отримання неправомірної вигоди. Саме перебування ОСОБА_3 на посаді дільничого інспектора дало йому можливість використати пов'язані з цим можливості та прийняти пропозицію отримання неправомірної вигоди.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення зазначені в ст. 256 КУпАП. Так, в протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, імя, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих,якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений прокурором Пролетарського району м. Донецька відносно ОСОБА_3, містить в собі всі необхідні дані, в тому числі і ті, на відсутність яких вказує ОСОБА_3 в апеляції. Тому доводи апеляції в цій частині не заслуговують на увагу.
Диспозиція ч.2 ст. 172-2 КУпАП передбачає відповідальність за отримання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди в розмірі, яка не перевищує 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду вбачається, що ОСОБА_3 притягався до адміністративної відповідальності та визнаний винним в тому, що він прийняв обіцянку одержати неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США, що становить понад 5-ти, але менше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тобто, кваліфікація дій ОСОБА_3 саме за ч.2 ст. 172-2 КУпАП є вірною.
Обираючи вид стягнення, суд врахував обставини справи, дані про особу правопорушника.
За таких обставин, суд надав оцінку всім дослідженим в судовому засіданні доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову судді Пролетарського районного суду м. Донецька від 5 червня 2012 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-2 ч.2 КУоАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя