Справа 22ц- 0590/10895/2012 Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.
Категорія 26 Доповідач: Новосьолова Г.Г.
28 листопада 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю.
суддів: Корчистої О.І., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Бакунець Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне на рішення Сніжнянського міського суду від 18 вересня 2012 року за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне до державного підприємства «Шахта «Північна», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування акту про нещасний випадок,
27 серпня 2012 року позивач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Шахта «Північна», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування акту про нещасний випадок, мотивуючи свої вимоги наступним.
21 серпня 2012 року до позивача звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу направлення на МСЕК для первинного огляду, визначення стійкої втрати працездатності по травмі, яка сталася 05 лютого 1992 року та з метою подальшого отримання страхових виплат. Розглянувши заяву ОСОБА_1, перевіривши додані до неї документи, в тому числі акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 06 лютого 1992 року позивачем були виявлені його невідповідність нормам Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві № 8-12 від 17 серпня 1989 року та суттєві недоліки, а саме: акт затверджений не уповноваженою особою, печатки є недійсними, відсутня розшифровка підпису особи, яка затвердила акт, діагноз вписаний іншим почерком без вказівки ЛПЗ, який його встановив, відсутнє кодування акту. Оскільки позивач відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, він звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати акт про нещасний випадок за формою Н-1 №9 від 06 лютого 1992 року відносно ОСОБА_1.
18 вересня 2012 року рішенням Сніжнянського міського суду у задоволенні позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне до Державного підприємства «Шахта «Північна», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування акту про нещасний випадок відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне надіслана апеляційна скарга, в якій апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що згідно ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної і соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку за встановленими формами. Акт розслідування нещасного випадку Н-1 № 9 від 06 лютого 1992 року не відповідає встановленим нормам Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президії ВЦРПС № 8-12 від 17 серпня 1989 року (який діяв на момент нещасного випадку).
Відділення також не може погодитись з висновком суду, що наявність акту про нещасний випадок (за невстановленою формою) відносно ОСОБА_1 не порушує права та інтереси відділення. Але, саме на відділення Фонду, як орган, що несе зобов'язання по страховим виплатам потерпілим на виробництві відповідно до ст.13,14, 21, 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, покладено обов'язок, у разі настання страхового випадку, призначення застрахованим особам страхових виплат та одноразової допомоги.
Згідно ст.21 Закону України № 1105-ХІУ у разі настання страхового випадку Фонд відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку на виробництві є цільовими та не включається до складу Державного бюджету України, але використовуються виключно за їх прямим призначенням, тобто, за допомогою Фонду соціального страхування державою здійснюється соціальна політика, спрямована на забезпечення прав громадян України на соціальний захист, гарантований ст. 46 Конституції України.
Проте, акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 06 лютого 1992 року наданий ОСОБА_1 не відповідає нормам Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президіума ВЦРПС 17 серпня 1989 року № 8-12 ( який діяв на момент нещасного випадку) та має суттєві недоліки, а саме: в порушення пункту 2.3 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві акт про нещасний випадок повинен затверджувати керівник підприємства. Але, акт про нещасний випадок, який надав ОСОБА_1 з незрозумілих причин затверджено членом комісії на той час начальником відділу охорони праці підприємства ОСОБА_3 (підпис в місті затвердження акту співпадає з підписом голови комісії ОСОБА_3), який не мав ніяких правових підстав для затвердження акту. Печатки, якими затверджено акт та діагноз не відповідають часу коли стався нещасний випадок ( акт затверджений печатками УРСР, а у 1992 році УРСР вже не існувало). Відсутня розшифровка (ПІБ) підпису особи, яка затвердила акт, а також дата затвердження акту. У пункті 15.2 акту діагноз вписаний іншим почерком без вказівки ЛПЗ, який його встановив. Відсутнє кодування акту. Крім цього, було встановлено, що ОСОБА_1 (таб. №333) 05 лютого 1992 року працював у 3-ю зміну та повністю її відпрацював, що підтверджується відміткою у табелю виходів (відпрацьовано 8 годин), а в акті за формою Н-1 №9 від 06 лютого 1992 року вказано, що травма відбулася 05 лютого 1992 року об 11 годині 50 хвилин. Але, дані факти є суперечливими та не відповідають дійсності, тому що неможливо працюючи у 3-тю зміну отримати травму на виробництві об 11-50 хвилин.
У виписці з історії хвороби від 1992 року вказано, що ОСОБА_1 після роботи прямував додому і підвернув ногу біля 2-ї години, викликав швидку допомогу, що також підтверджує, що травма сталася не на виробництві.
У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалите нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
У судове засіданні не з'явились представник відповідача ДП «Шахта «Північна», третя особа ОСОБА_1, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать у матеріалах справи телефонограма на адресу відповідача, яка зареєстрована у журналі телефонограм та розписка, про повідомлення представника третьої особи ОСОБА_1 (а.с.52,54).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що на час розгляду справи не встановлено, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, оскільки сама по собі наявність акту про нещасний випадок за формою Н-1 №9 від 06.02.1992 року відносно ОСОБА_1 не порушує права та інтереси відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне.
Але, з таким висновком суду погодитися не можливо.
Так, статтею 1 ЦПК України передбачено основне завдання цивільного судочинства - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 3 цього ж Кодексу будь-якій фізичній чи юридичній особі дає право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-ХІV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Згідно зі статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому певні грошові суми у вигляді одноразової допомоги, пенсії, щомісячних грошових сум.
Стаття 25 Закону передбачає, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, тобто фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків виключно за рахунок коштів цього Фонду.
Отже, оскільки акт, складений за формою Н-1, є підставою для проведення страхових виплат з боку Фонду за рахунок коштів самого Фонду, тобто шляхом проведення грошових виплат, безпосередньо зачіпаються майнові інтереси Фонду.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, що наявність акту Н-1 не порушує права та інтереси відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне зроблено усупереч нормам матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
Проте, позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне до державного підприємства «Шахта «Північна», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування акту про нещасний випадок необхідно задовольнити частково з наступних підстав..
З матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_1 тривалий час працює на підприємствах вугільної промисловості, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4).
06 лютого 1992 року шахтою «Північна» складений акт про нещасний випадок на виробництві (Н-1) відносно ОСОБА_1
На час нещасного випадку діяло Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президіуму ВЦРПС від 17 серпня 1989 року № 8-12 .
Відповідно до п.2.2 зазначеного Положення, комісія в складі: начальника цеху (головного фахівця підприємства), начальника відділу (бюро, інженера, фахівця, виконуючого його обов'язку) охорони праці підприємства (цеху), старшого суспільного інспектора по охороні праці або іншого представника профспілкового комітету цеху (підрозділу) зобов'язана: протягом трьох доби провести розслідування обставин і причин нещасного випадку, виявити й опитати очевидців і особи, порушення, що допустила, правил по охороні праці, стандартів безпеки праці, по можливості одержати пояснення від потерпілого; скласти акт форми Н-1 у чотирьох екземплярах, у якому вказати причини нещасного випадку й заходу щодо його попередження й направити акти керівникові підприємства для затвердження. До акту форми Н-1 додаються пояснення очевидців, потерпілого, плани, схеми й інші документи, що характеризують стан робочого місця (машини, устаткування, установки), наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, медичного висновку й т.д. Всі нещасні випадки, оформлені актом форми Н-1, реєструються на підприємстві в журналі.
Згідно п. 2.3 цього Положення, керівник підприємства негайно вживає заходів щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок на виробництві, протягом трьох діб після закінчення розслідування затверджує чотири екземпляра акту форми Н-1 і по одному направляє: постраждалий або особі, що представляє його інтереси; начальникові цеху; начальникові відділу (бюро, інженерові, фахівцеві, що виконує його обов'язки) охорони праці підприємства з матеріалами розслідування; технічному інспекторові праці.
Адміністрація підприємства зобов'язана також направити копії акту форми Н-1 профспілковому комітету, представникові органа державного нагляду на підконтрольних підприємствах (об'єктах ), а міністерству, відомству, іншому вищестоящому господарському органу - по їх вимозі.
Акт форми Н-1 з матеріалами розслідування, спрямований у відділ (бюро, інженерові, фахівцеві, що виконує його обов'язку) охорони праці, підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, де взятий на облік нещасний випадок. Акт форми Н-1 і їхньої копії, спрямовані в інші інстанції, зберігаються до поминованю потреби й виконання всіх намічених у них заходів.
Отже, в акті №9 про нещасний випадок на виробництві складеного відносно ОСОБА_1, у частині «Затверджую керівник підприємства» є лише підпис, проте відсутні дані стосовно посади, прізвища, ім'я по батькові керівника підприємства, дата затвердження (а.с.5).
Крім цього, у п.10 зазначеного акту , вказана дата та час нещасного випадку, 05 люте 1992 року о 11 годині 50 хвилин (а.с.5).
В той час, як відповідно до витягу з історії хвороби №443 з травматологічного відділення лікарні №2 м. Сніжне, ОСОБА_1, отримав травму лівого колінного суглобу, коли повертався з роботи до дому, а саме 06 лютого 1992 року у 2 години ночі (а.с.7).
Згідно табелю спуску та підйому у шахті «Північна» у лютому 1992 року, ОСОБА_1 05 лютого 1992 року працював у третю зміну та повністю її відпрацював, про що свідчить відмітка у табелю виходів (відпрацьовано 8 годин) (а.с.8).
Відповідно до листа відповідача ДП шахта «Північна» повідомила, що при складані акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 №9 від 06 лютого 1992 року відносно ОСОБА_1, посадовими особами були допущені порушення та акт складений із суттєвими недоліками. На теперішній час посадові особи, які допустили порушення при складані акту, звільнені. Пояснення по даному питанню надати неможливо також і у зв'язку з тим,що з 1992 року пройшло дуже багато часу та деякі документи по даному нещасному випадку на підприємстві не збереглися. Проти позовних вимог Фонду не заперечують.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 звернувся до позивача надавши акт №9 про нещасний випадок на виробництві з метою отримання направлення на МСЕК для первинного огляду, визначення стійкої втрати працездатності по травмі, яка сталася 05 лютого 1992 року. Проте, в акті були виявлені невідповідності нормам Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві від 17 серпня 1989 року. Саме представник проводячи перевірку на підприємстві встановив, що оригінал акту знаходиться на підприємстві, але він мав такі ж порушення. Представник також зазначив, що в акті зазначено час нещасного випадку 05 люте 1992 року о 11 год. 50 хвилин, проте було встановлено і це підтверджується табелем виходів, що ОСОБА_1 05 лютого 1992 року працював у третю зміну з 18 годин, відповідно до витягу з історії хвороби, останній отримав травму 06 лютого 1992 року у 2 години ночі, а тому дата про нещасний випадок, яка зазначена в акті невірна. Також, печатки, якими затверджено акт та діагноз не відповідають часу коли стався нещасний випадок (акт затверджений печатками УРСР, а у 1992 році УРСР вже не існувало). Відсутня розшифровка (ПІБ) підпису особи, яка затвердила акт, а також дата затвердження акту. У пункті 15.2 акту діагноз вписаний іншим почерком без вказівки ЛПЗ, який його встановив. Відсутнє кодування акту. Тому, акт №9 від 06 лютого 1992 року слід визнати недійсним та скасувати.
Представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 отримав направлення на МСЕК для первинного огляду та визначення стійкої втрати працездатності по травмі, яка сталася 05 лютого 1992 року. 18 жовтня 21012 року відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_1 інвалідом не визнаний. З доводами апеляційної скарги позивача він не погоджується.
Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне до Державного підприємства «Шахта «Північна», третя особа ОСОБА_1 в частині визнання акту про нещасний випадок недійсним, слід задовольнити з вищенаведених підстав та визнати недійсним акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 № 9 від 06 лютого 1992 року, складений відносно ОСОБА_1.
Що стосується позовних вимог в частині скасування акту про нещасний випадок необхідно відмовити, оскільки законом не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового рішення, у зв'язку з порушенням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне задовольнити.
Рішення Сніжнянського міського суду від 18 вересня 2012 року скасувати.
Позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне до державного підприємства «Шахта «Північна», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування акту про нещасний випадок задовольнити частково.
Визнати недійсним акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 № 9 від 06 лютого 1992 року, складений відносно ОСОБА_1.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Судді: