Справа № 22ц-9898/12 Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 25 Доповідач Лоленко А.В.
17 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Лоленко А.В.
суддів: Солодовник О.Ф., Биліни Т.І.
при секретарі Таранові М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ПрАТ «Український Страховий Дім» , Приватного підприємства «ТИССА», представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Український Страховий Дім», Приватного підприємства «ТИССА», Приватного підприємця ОСОБА_3, треті особи: ПАТ КБ «НАДРА», ОСОБА_4 про стягнення страхової суми, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Український Страховий Дім», Приватного підприємства «ТИССА», Приватного підприємця ОСОБА_3, треті особи: ПАТ КБ «НАДРА», ОСОБА_4 про стягнення страхової суми, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 02 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ЗАО «Український Страховий Дім», Приватного підприємства «ТИССА», Приватного підприємця ОСОБА_3, треті особи: ПАТ КБ «НАДРА», ОСОБА_4 про стягнення страхової суми, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ЗАО «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 44896 гривень.
Стягнуто з Приватного підприємства «ТИССА» на користь ОСОБА_1 як відшкодування майнової шкоди 12451 гривна 93 коп.
Стягнуто з Приватного підприємства «ТИССА» на користь ОСОБА_1 як відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.
Стягнуто з ЗАО «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» на користь ОСОБА_1 витрати по отриманню юридичної допомоги в розмірі 500 гривень.
Стягнуто з Приватного підприємства «ТИССА» на користь ОСОБА_1 витрати по отриманню юридичної допомоги в розмірі 500 гривень.
Стягнуто з ЗАО «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» на користь держави судовий збір в розмірі 448 грн. 96 коп.
Стягнуто з Приватного підприємства «ТИССА» на користь держави судовий збір в розмірі 124 грн. 54 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судом встановлено, що на підставі технічного паспорту НОМЕР_2, виданого 4 вересня 2008 року МРЕВ № 2 міста Донецька УГДАІ ГУМВС України в Донецькій області позивачу ОСОБА_1 належав автомобіль марки «LIFAN» 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Для покупки вищевказаного автомобіля позивач взяв кредит в розмірі 54900 гривень в ПАТ КБ «Надра», кредитний договір № 210\2008\980\06-КА333 від 4 вересня 2008 року. Крім того, відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 636 від 29 серпня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Український Страховий Дім» предметом страхування є транспортний засіб, а саме: легковий автомобіль седан «LIFAN 520» державний номер НОМЕР_1.
26 серпня 2010 року позивач повідомив відповідача про угон транспортного засобу та настання страхового випадку. Однак до теперішнього часу відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування по договору страхування наземних транспортних засобів з підстав, що випадок не є страховим, що підтверджується листом відповідача.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Український Страховий Дім» просить рішення суду в частині стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування, витрат на юридичну допомогу та судового збору скасувати, оскільки даний випадок не є страховим, а тому рішення суду ухвалено в порушення вимог матеріального та процесуального закону.
В апеляційній скарзі ПП «Тисса» просить рішення суду в частині стягнення з ПП «Тисса» матеріальної та моральної шкоди, витрат на юридичну допомогу та судового збору скасувати, відмовити в позові, оскільки їх вина не доведена, а суд в порушення вимог матеріального та процесуального закону ухвалив рішення.
В апеляційній скарзі представником позивача ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови в позові про стягнення зі страхової компанії пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам закону.
Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності третіх осіб : ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4, оскільки ПАТ КБ «Надра» належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення про отримання ним повістки, а ОСОБА_4 помер, що вбачається з матеріалів кримінальної справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив рішення суду в частині відмови в стягненні пені скасувати, позовні вимоги про стягнення пені задовольнити, заперечував проти доводів апеляційних скарг ПрАТ «Український Страховий Дім» та ПП «Тисса»; пояснення представника страхової компанії, який просив задовольнити апеляційну скаргу ПрАТ « Український Страховий Дім», відмовити в позові ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «Український Страховий Дім» страхового відшкодування та всіх витрат, пов»язаних з цим відшкодуванням; пояснення представника ПП «Тисса», який просив задовольнити їх апеляційну скаргу про відмову в позові ОСОБА_1 до ПП «Тисса» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв»язку з відсутністю вини відповідача; пояснення приватного підприємця ОСОБА_3, який підтримав доводи представників ПрАТ «Український Страховий Дім» та ПП «Тисса», та заперечував проти апеляційної скарги представника позивача, посилаючись на те, що на момент скоєння злочину ОСОБА_4 не працював у нього, був звільнений на момент скоєння злочину, в цей день автомобіль ОСОБА_1 на автомийці не обслуговувався, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги ПрАТ «Український Страховий Дім» та ПП «Тисса» підлягають задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування, суд посилався на те, що на підставі вимог ст.. 979 ЦК України дії страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування суд вважав незаконними, так як за умовами договору страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 636 від 29 серпня 2010 року страховий випадок настав і страхова сума по транспортному засобу на 2-й рік страхування складає 48 800 гривень, сума франшизи по договору складає 8% тобто 3904 гривні, таким чином сума страхового відшкодування складає 44896 гривень.
Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Стаття 626 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Статтею 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
29 серпня 2008 року між ПРАТ «Український Страховий Дім» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 636 Дон.
Відповідно до п.1 даного договору предметом страхування є транспортний засіб- легковий автомобіль седан LIFAN, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Відповідно до п. 3.1.4 даного Договору ризиками КАСКО є викрадення-таємне чи відкрите викрадення застрахованого ТЗ під час знаходження у будь-якому місці.
Відповідно до п.4.2. вищеназваного Договору страхування до страхових випадків не належать такі факти заподіяння збитків (шкоди), які супроводжувались наявністю таких обставин:
п. 4.2.1. користування транспортним засобом Страхувальником, Експлуатантом або іншою особою під час їх перебування у будь-якій формі сп»яніння - алкогольного, наркотичного, токсичного, або без наявності належного посвідчення (дозволу) на керування транспортним засобом цієї категорії. При цьому під іншою особою розуміється будь-яка третя особа, яка внаслідок добровільних дій Страхувальника (Експлуатанта) мала можливість користуватись застрахованим ТЗ та/або отримала ключі від цього ТЗ або їх аналог.
На підставі досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи № 081-10-030095, пояснень сторін можна зробити висновок, що ОСОБА_1 добровільно передав ключі від застрахованого технічного засобу третій особі - ОСОБА_4, який повинен був помити автомобіль та поставити його на стоянку. Згідно довідки Слідчого управління ГУ МВС України в Донецькій області в момент скоєння злочину ОСОБА_4 був у нетверезому стані та не мав посвідчення водія на управління даним технічним засобом та згідно до постанови про притягнення до кримінальної відповідальності від 10 жовтня 2010 року ОСОБА_4, користуючись ключем від автомобіля, знаходячись у нетверезому стані та не маючи прав на управління транспортним засобом, незаконно заволодів транспортним засобом. Ці висновки підтверджені матеріалами кримінальної справи: постановою про порушення кримінальної справи від 01.09. 2010 року, поясненням ОСОБА_4, довідкою про знаходження ОСОБА_4 у стані алкогольного сп»яніння 25 серпня 2010 року, поясненнями ОСОБА_1, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 27 серпня 2010 року, постановою про притягнення ОСОБА_4 в якості обвинуваченого від 10 жовтня 2010 року.
Постановою старшого слідчого відділу з розгляду ДТП ГУМВС України в Донецькій області від 17.08.2012 року кримінальна справа № 081-10-030095 , яка порушена за ознаками ст..ст. 286 ч.2, 289 ч.2, 135 ч.1 КК України відносно ОСОБА_4 припинена на підставі ст.. 6 п.8 КПК України в зв»язку зі смертю обвинуваченого, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з п.п. 9.2.6 п. 9.2 Договору страхування - підставами для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є наявність обставин, передбачених розділом 4 Договору страхування.
Таким чином, страхова компанія обгрунтовано відмовила позивачу ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, оскільки на підставі зібраних по справі доказів та п.п. 4.2., 9.2 Договору страхування від 29 серпня 2008 року даний випадок не є страховим, а тому вимоги позивача ОСОБА_1 до ПрАТ «Український Страховий Дім» про стягнення страхового відшкодування задоволенню не підлягають.
Задовольняючи позов про стягнення з приватного підприємства «Тисса» матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та ПП «Тисса» був укладений договір зберігання легкового автомобілю седан LIFAN, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 і автомобіль знаходився під час викрадення на стоянці.
Посилаючись на ст.ст. 951, 977 ЦК України, суд стягнув з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, яка складається з різниці між визначеною сумою матеріальної шкоди та страховою сумою. Також суд стягнув з ПП «Тисса» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Але у даному випадку судом не був застосований закон, який підлягав застосуванню.
Як передбачено статтею 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 977 ЦК України прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).
Пунктом 12 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115 встановлено, що під час оформлення прийому на зберігання, черговий прийомщик вносить дані про володільця транспортного засобу у відповідний журнал обліку транспортних засобів. Володільцю транспортного засобу, прийнятого до довготривалого зберігання, видається пропуск встановленого зразку.
Плата за зберігання транспортного засобу на автостоянках та інші послуги стягується за тарифами, які встановлені відповідно до законодавства, з видачею квитанції або касового чеку. (п. 15 Правил) .
Тобто підтвердженням договору про те, що зберігач прийняв автомобіль від поклажедавця на зберігання є квитанція, або касовий чек.
Як пояснив при розгляді справи апеляційним судом представник відповідача ПП «Тисса», журнал обліку транспортних засобів був втрачений, а вказаний транспортний засіб під охорону не приймався, оскільки і на той час у них був касовий апарат та видавались квитанції про оплату за надання послуг з охорони , але ОСОБА_1 не було надано ніяких письмових доказів про взяття під охорону на вказану стоянку автомобілю.
Відповідоно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Згідно зі ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Таким чином, предметом доказування по даній справі є факт прийняття відповідачем (зберігачем) на зберігання автомобіля позивача (поклажедавеця) та укладення відповідного договору.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Суд помилково вважав, що укладення договору зберігання підтверджується постановою про порушення кримінальної справи по факту викрадення автомобіля позивача з автостоянки, але даний висновок не відповідає положенням ст. 61 ЦПК України, якою визначені підстави звільнення від доказування.
Зокрема, частино 3 даної статті передбачено, що вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Виходячи з наведеного, викладені в постанові про порушення кримінальної справи обставини не можуть бути підтвердженням наявності договору зберігання між сторонами у справі, який мав бути укладений відповідно до вимог закону. Позивачем не надано ніяких письмових доказів про те, що між ним та ПП «Тисса» на момент викрадення автомобілю укладався договір зберігання автомобілю..
Апеляційний суд вважає,що позивач не довів того факту, що на момент викрадення автомобілю між ним та відповідачем існували правовідносини, що регулюються договором зберігання.
З огляду на наведене вимоги позивача до ПП «Тисса» про стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з приватного підприємця ОСОБА_3, оскільки позивачем не доведено, що на момент скоєння злочину ОСОБА_4 працював у ПП ОСОБА_3
В справі є наказ від 5 серпня 2010 року про звільнення ОСОБА_4 з посади оператора мийної установки «Драйв» по п. 7 ст. 40 КЗпП України.( а.с. 156).
При таких обставинах апеляційний суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Український Страховий Дім», Приватного підприємства «Тисса», Приватного підприємця ОСОБА_3, треті особи: ПАТ КБ «НАДРА», ОСОБА_4 про стягнення страхової суми, відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційні скарги ПрАТ «Український Страховий Дім» , Приватного підприємства «ТИССА» задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 липня 2012 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Український Страховий Дім», Приватного підприємства «ТИССА», Приватного підприємця ОСОБА_3, треті особи: ПАТ КБ «НАДРА», ОСОБА_4 про стягнення страхової суми, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: