Справа №22ц/0590/5490/12 Головуючий у 1 інстанції
Сватіков А.В.
Категорія 42 Доповідач Прокопчук Л.М
01 червня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Прокопчук Л.М.
Суддів Могутової Н.Г., Корчистої О.І.
При секретарі Кондрашові Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 22 грудня 2011 року, -
Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 22 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із квартири задоволені. Виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 107-109).
Ухвалою того ж суду від 22.02.2012 року залишена без задоволення заява ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування заочного рішення (а.с. 128).
Відповідачі та третя особа подали апеляційну скаргу на рішення суду, в якій посилаючись на те, що вони не були повідомлені про розгляд справи судом першої інстанції, просять рішення суду скасувати на направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 143-144).
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили рішення суду скасувати, направити справу на новий розгляд.
Позивачка та її представники заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6 та її представника, позивачку та її представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2010 року позивачка є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом від 29.03.2010 року, виданим приватним нотаріусом. Вказану квартиру позивачка придбала відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі акту про проведені прилюдні торги. Раніше вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності відповідачу ОСОБА_4 та третій особі ОСОБА_6 ОСОБА_6 виселена з квартири на підставі рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 21.06.2010 року. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоджають позивачці в користуванні квартирою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідачі порушують право власності позивачки на квартиру, проживають в ній без належних підстав.
Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК).
З матеріалів справи та додатково наданих апеляційному суду документів вбачається, що спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності подружжю - відповідачу ОСОБА_4 та третій особі ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 23.10.2006 року (а.с. 23, 25). В квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_5 - їхній син. 21.12.2006 року третя особа ОСОБА_6 укладала договір з банком про відкриття кредитної лінії в розмірі 60000 дол. США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором вона передала банку в іпотеку спірну квартиру. 29.11.2006 року виконавчий комітет Калінінської районної в м. Донецьку ради дав згоду на укладання договору іпотеки, оскільки в квартирі проживав та був зареєстрований неповнолітній на той час син сторін - відповідач ОСОБА_5 (а.с. 28). Як зазначено у вказаному рішенні, ОСОБА_6 на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1, що підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_6 На підставі виконавчого напису № 961, виданого 25.03.2008 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» суми боргу у розмірі 319171,16 грн. шляхом звернення стягнення на спірну квартиру, були проведені прилюдні торги з реалізації квартири, за результатами яких спірну квартиру придбала у власність позивачка.
Таким чином, відповідно до п.8 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності колишніх власників спірної квартири припинилося, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в ній без належних правових підстав.
Згідно з ч.1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до п.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення в установлений або погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав відповідачів із-за неналежного повідомлення їх про розгляд справи судом першої інстанції, були перевірені судом апеляційної інстанції. Факт неналежного повідомлення мав місце, але вказана обставина не вплинула на повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та ухвалення об'єктивного рішення по справі. Діючий ЦПК України не передбачає права суду апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6 відхилити.
Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 22 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий, суддя Л.М. Прокопчук
Судді Н.Г. Могутова
О.І. Корчиста