Справа № 22ц/0590/11981/2012 року Головуючий першої інстанції Сенчишин Ф.М.
Категорія 06 Доповідач: Осипчук О.В.
„18" грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Осипчук О.В.,
Суддів: Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,
При секретарі: Муравченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька» про визнання права власності на самовільно зведені жилі прибудови, за апеляційною скаргою позивачів на заочне рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року, -
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька» про визнання права власності на самовільно зведені жилі прибудови відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачі подали апеляційну скаргу, в якій порушують питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
В обґрунтування доводів скарги посилаються на те, що судом не враховано, що спірне домоволодіння з прибудовами належить до квартир, розташованих на землі. Квартира є комунальною власністю територіальної громади м. Донецька та знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька». Вони зареєстровані в квартирі і тривалий час в ній проживають, але не мають змоги її приватизувати, оскільки самочинно добудували приміщення.
Сторони до апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток та відправлення телефонограм, які зареєстровані в журналі телефонограм № 1 за номерами 1151,1152).
Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи визнано встановленим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Донецька та знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька». Основним квартиронаймачем з 15.06.1976 року є ОСОБА_1, крім нього в квартирі зареєстровані дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 Згідно технічного паспорту до квартири, яка знаходиться на першому поверсі, самочинно, без належного дозволу добудовані житлові прибудови літ. А2-1 загальною площею 34,5 кв.м., та літ. А3-1 загальною площею 15,9 кв.м.
Відмовляючи у задоволені позову суд керувався вимогами ст. 376 ЦК України і виходив з того, що позивачі не являються власниками або користувачами земельної ділянки, на якій побудовані самочинно житлові прибудови, тому за ними не може бути визнано право власності на ці приміщення. Крім того, позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Апеляційний суд вважає висновки суду законними та обґрунтованими.
Самочинне будівництво являє собою правопорушення, що полягає в порушенні норм земельного законодавства, що регулює надання земельної ділянки під будівництво, або містобудівних норм, що регулюють проектування й будівництво. Тому особа, що здійснила самочинне будівництво, не є законним власником.
Статтею 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.
Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Обставиною, яку суд повинен з'ясувати при розгляді справи про самочинне будівництво є правовий статус земельної ділянки, на якій воно здійснено. Право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, що вимагає такого визнання, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що визначають цільове призначення такої земельної ділянки.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність у позивачів прав на користування чи володіння земельною ділянкою, на якій ними самочинно добудовані жилі приміщення, тому довід скарги щодо неврахування судом знаходження квартири безпосередньо на земельній ділянці до уваги не приймається.
Суб'єктами права власності на об'єкт самочинного будівництва можуть бути : особа, яка здійснила самочинне будівництво, якщо вона має чи набула право на земельну ділянку; або власник земельної ділянки; держава чи територіальна громада, якщо самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці, що є державною або комунальною власністю.
Таким чином, сторонами по справі можуть бути фізичні особи, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво, власники (користувачі) земельних ділянок, територіальна громада.
Відповідно до п "а" ч.1 ст.12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.
На підставі ч.3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування : сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад згідно з п.п.1 п „а" ч.1 ст.29 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно послався на пред'явлення позову до неналежного відповідача, оскільки власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Донецької міської ради.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити .
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: