4
Справа № 22ц/0590/8946/12 Головуючий в I інстанції Ткачов О.М.
Категорія 49 Доповідач Будулуца М.С.
17 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судді: Курило В.П.,
суддів: Будулуци М.С., Супрун М.Ю.
при секретарі Перепечаєнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, стягнення аліментів на неповнолітню дитину
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду від 24 січня 2012 року ,-
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з вересня 1989 року вона знайома з ОСОБА_2, з яким склалися близькі стосунки, проте проживали вони за різними адресами. У вересні 2009 року вона завагітніла, а ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина - ОСОБА_3. Після народження сина відповідач не визнав себе батьком дитини та припинив близькі стосунки між ними, ухиляється від надання допомоги на утримання дитини. У зв'язку з цим позивачка просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком її сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Краснолиманського міського суду від 24 січня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на неповнолітню дитину відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування доводів скарги, апелянт зазначила, що суд першої інстанції некритично віднісся до висновків експертів Донецького і Дніпропетровського обласних бюро судово-медичних експертиз та не усунув недоліки, які містяться у цих висновках. На думку апелянта, суд безпідставно відмовив в задоволенні її клопотання про допит в судовому засіданні експертів Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи для з'ясування виниклих у неї питань і усунення протиріч у вказаних висновках. Суд не прийняв до уваги її доводи про необхідність більш детального дослідження висновків судово - генетичних експертиз, проведених Донецьким та Дніпропетровським обласних бюро судово-медичних експертиз.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 липня 2012 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 ухвала апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2012 року скасована, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримала доводи скарги та просила скаргу задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу просив відхилити, як безпідставну, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
В ст. 303 ч.1 ЦПК України зазначено, що апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, народився у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відмовляючи в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є батьком дитини позивача, що підтверджено висновками судово - генетичних експертиз, проведених спочатку Донецьким (т.1а.с. 33 - 36), а потім повторно - Дніпропетровським обласними бюро судово-медичних експертиз (т.1а.с. 124 - 129), в яких зазначено, що батьківство відповідача відносно дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженого ОСОБА_1, виключено. При вирішенні спору, суд посилався на ст. 128 СК України, що регулює питання про визнання батьківства в судовому порядку.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду слід залишити без змін.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, апеляційним судом за клопотанням позивача була призначена ще одна - повторна судова молекулярно - генетична експертиза, на вирішення якої було поставлено питання щодо встановлення біологічного батьківства відповідача відносно дитини - ОСОБА_3, народженого позивачкою ІНФОРМАЦІЯ_2, проведення якої було доручено експертам Київського міського бюро судово - медичної експертизи.
Відповідно до висновку повторної судової молекулярно-генетичної експертизи № 428 від 21 листопада 2012 року, проведеної Київським міським бюро судово - медичної експертизи встановлено, що біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3, народженого ОСОБА_1, виключається (т.2 а.с. 79-81).
Мотивуючи висновки, експерти кожного з перелічених бюро судово-медичних експертиз, зазначили: 1) молекулярно-генетичним аналізом крові ОСОБА_2, ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 у геномі дитини присутні алелі, які не виявляються у геномі заявленого батька (т.1 а.с. 33-36); 2) у дитини серед досліджених локусів виявлені алелі, які не виявляються у припустимого батька, тобто отримані від іншого чоловіка (т.1 а.с.124-129); 3) в генотипі ОСОБА_3, по локусах D21S11, D3S1358, THO1, D16S539, D2S1338, D19S433, vWA, TPOX, D 18S51, не виявлені алелі, які могли бути успадковані з генотипу ОСОБА_2
Оцінюючи висновки останньої та попередніх судово-генетичних експертиз, проведених по справі, апеляційний суд визнає їх науково - обґрунтованими, мотивованими, а тому приймає їх до уваги при вирішенні справи.
Оскільки за висновками вказаних експертиз встановлено, що біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3, народженого ОСОБА_1, виключається, то апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства останнього відносно дитини - ОСОБА_3 і стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначеного позову відповідає нормам процесуального і матеріального права.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, відповідно до вимог ст.ст. 58 та 59 ЦПК України, позивачем суду не надано.
Відповідач ОСОБА_2 як в суді першої інстанції, так і апеляційному суді категорично заперечував своє батьківство відносно дитини - ОСОБА_3, народженою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно ж до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка, а спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Заперечення позивача відносно порушення її прав на об'єктивний і справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд відхиляє, оскільки позивач при розгляді справи без обмежень користувалась належними їй правами, а суди, задовольняючи її клопотання, тричі призначали судово - генетичні експертизи, проведення яких доручали експертам різних експертних установ України, які надали свої висновки на підставі дослідження крові позивача, відповідача та дитини.
Свої висновки експерти належним чином мотивували, бувши попередженими про кримінальну відповідальність за ухилення від дачі висновку та дачу свідомо неправдивого висновку.
Висновки експертів щодо виключення батьківства відповідача відносно дитини є категоричні і позивачем не спростовані.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 апеляційний суд вважає необхідним відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краснолиманського міського суду від 24 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: