№2/522/127/12 Головуючий в 1 інстанції - Чуковського Д.О.
Категорія 52 Доповідач - Папоян В.В.
16 січня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Біляєвої О.М.,
суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та колективного підприємства «Садпроект» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства «Садпроект» про визнання незаконним наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
7 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, просила визнати незаконними п.2 наказу № 7-л від 24 квітня 2012 року про визнання правильним наказу № 4 від 22 жовтня 2010 року про її звільнення з посади головного бухгалтера за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України, та п.3 наказу № 7-л від 24 квітня 2012 року про її звільнення з посади провідного інженера сантехнічної групи комплексного відділу будівельного проектування, провідного економіста та провідного інженера-гідротехніка за сумісництвом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул. Поновити її на роботі на посаді провідного інженера з виконання обов'язків ведучого економіста та головного бухгалтера, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2010 року по день винесення рішення та відшкодувати моральну шкоду у сумі 2000грн.
Рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Садпроект» задоволені частково. Визнано незаконними п.2 та п.3 наказу № 7-л від 24 квітня 2012 року. В іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги посилалась на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що була відсутня на підприємстві з 25 жовтня 2010 року у зв'язку з попереднім її звільненням з посади, а тому висновок суду щодо недоведеності наявності поважних причин відсутності на роботі суперечить встановленим по справі обставинам.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, пославшись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, фактичним обставинам, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зазначав, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Представник позивача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги позивача та проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач, представник відповідача та третя особа в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ст.. 305 ЦПК України ні є перешкодою для розгляду справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення, або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, висновки суду є суперечливими.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачка працювала на підприємстві відповідача. Обіймала посаду провідного інженера сантехнічної групи КОСП з виконанням обов'язків головного бухгалтера та провідного економіста. З 25 жовтня 2010 року після звільнення з посади головного бухгалтера остання на роботу не виходила, тоді як з основної посади - провідного інженера сантехнічної групи КОСП її фактично звільнено не було. Позивачкою не надано належних доказів відсутності на роботі увесь цей час з поважних причин. На підставі цього суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачка була відсутня на робочому місці без поважних причин, що є прогулом. Але зазначено, що звільнення позивача за прогули проведено з порушенням встановлених ст.. 148 КЗпП України строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому п.3 наказу № 7-л є незаконним.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 наказом №9-а від 4 квітня 2008 року прийнята на роботу в КП «Садпроект» на посаду провідного інженера сантехнічної групи КОСП з виконанням обов'язків головного бухгалтера та провідного економіста, що вбачається з копії трудової книжки.
Наказом №4 від 22 жовтня 2010 року ОСОБА_1. звільнена з посади головного бухгалтера КП «Садпроект» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п.1 ст. 41 КЗпП України. Вказаний напис внесено до трудової книжки та видано її працівнику.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Садпроект» про поновлення її на роботі відмовлено та залишено без змін рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2012 року про визнання противоправним та скасування наказу директора КП «Садпроект» № 4 від 22 жовтня 2010 року.
24 квітня 2012 року директором КП «Садпроект» видано наказ № 7-л. В п.2 наказу №7-л від 24 квітня 2012 року зазначено, що наказу № 4 від 22 жовтня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України вважати правильним та п.3 наказу № 7-л від 24 квітня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера сантехнічної групи комплексного відділу будівельного проектування, провідного економіста та провідного інженера-гідротехніка за сумісництвом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул з 25 жовтня 2010 року.
Копія наказу 7-л від 24 квітня 2012 року направлена відповідачем на адресу позивача 8 травня 2012 року, що підтверджується супроводжувальним листом КП «Садпроект» №01/100 від 8 травня 2012 року.
Таким чином з матеріалів справи убачається, що позивачка була відсутні на роботі з 25 жовтня 2010 року у зв'язку з виданням відповідачем наказу №4 від 22 жовтня 2010 року про її звільнення з посади головного бухгалтера КП «Садпроект» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п.1 ст. 41 КЗпП України. Після видання вказаного наказу сторони за трудовим договором вважали трудові відносини припиненими у зв'язку з чим працівнику КП «Садпроект» було видано трудову книжку. Відповідачем ОСОБА_1 було виключено зі списку працівників, що підтверджується відповідними табелями обліку робочого часу за цей період, звітами роботодавця до відповідних державних органів. Так відповідно до листа № 4082/07 від 18 травня 2012 року УПФУ України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області трудові відносини між сторонами припинилися 25 жовтня 2010 року. Згідно з інформацією з форми 1-ДФ наданої Артемівською ОДПІ у Донецькій області позивача звільнено з 25 жовтня 2010 року. Відповідно до таблиці № 5 (трудові відносини застрахованих осіб) за жовтень 2010 року трудові відносини між сторонами припинені 25 жовтня 2010 року. ОСОБА_1 не погодившись зі звільненням звернулася у листопаді 2010 року до суду з позовом до КП «Садпроект» про поновлення її на роботі та рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог її було відмовлено з тих підстав, що фактично за наказом вона обіймала посаду провідного інженера сантехнічної групи комплексного відділу будівельного проектування та з цієї посади її звільнено не було.
За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що позивачка була відсутні на роботі без поважних причин. Тому позовні вимоги про визнання незаконним п.3 наказу № 7-л від 24 квітня 2012 року про звільнення позивача з посади провідного інженера сантехнічної групи комплексного відділу будівельного проектування на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул з 25 жовтня 2010 року та її поновлення на роботі на вказаній посаді є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним п. 2 наказу №7-л від 24 квітня 2012 року про визнання правильним наказу № 4 від 22 жовтня 2010 року про її звільнення з посади головного бухгалтера за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України оскільки незаконність наказу № 4 від 22 жовтня 2010 року встановлено рішенням суду яке набрало чинності.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки позивачку відповідно до наказу було звільнено з 25 жовтня 2010 року, то на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 26 жовтня 2010 року по час розгляду справи, а саме 16 січня 2012 року, за який мають місце 560 робочих днів.
Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати в редакції Постанови КМ України від 8 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами, та бере за основу заробіток позивачки за фактично відпрацьовані протягом двох місяців до звільнення (серпень, вересень 2010 року) робочі дні. Розмір яких підтверджується відповідною довідкою та не оспорюється сторонами.
Сума нарахованої позивачу заробітної плати протягом двох місяців до звільнення складає 13548 грн. 41 коп. (4909 грн. 42 коп. + 8638 грн. 89 коп.). Кількість відпрацьованих днів у цей період складає 43 дн. (21 дн. + 22 дн.). Таким чином, середній заробіток позивачки на час звільнення складає 315 грн. 08 коп. (13548 грн. 41 коп. : 43 дн.). Та середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 26 жовтня 2010 року по 16 січня 2013 року становить 176 444 грн.
Оскільки мало місце грубе порушення передбачених законом прав працівника, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків то згідно ст.237? КЗпП України у позивача є право вимагати відшкодування моральної шкоди.
При визначені суми відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків і характер додаткових зусиль для організації життя позивача, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги у цієї частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 500 грн.
На підставі ст.88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення, присуджує всі понесені нею судові витрати, оскільки позивачку було звільнено від сплати судового збору на користь держави при подачі позовної заяви, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1879 грн. 15 коп.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням зазначеного нового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційні скарги Колективного підприємства «Садпроект» та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2012 року скасувати.
Визнати незаконними п.2 наказу № 7-л від 24 квітня 2012 року про визнання правильним наказу № 4 від 22 жовтня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України, та п.3 наказу № 7-л від 24 квітня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера сантехнічної групи комплексного відділу будівельного проектування, провідного економіста та провідного інженера-гідротехніка, займаних за сумісництвом та суміщенням за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера сантехнічної групи комплексного відділу будівельного проектування колективного підприємства «Садпроект» з виконанням обов'язків головного бухгалтера та провідного економіста з 26 жовтня 2010 року.
Стягнути з Колективного підприємства «Садпроект» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 жовтня 2010 року по 16 січня 2013 року в розмірі 176 444 грн. (сто сімдесят шість тисяч чотириста сорок чотири) 80 коп. без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів, моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з колективного підприємства «Садпроект» на користь держави судовий збір 1879 грн. 15 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий :
Судді: