Справа № 22ц-12894 Головуючий у 1 інстанції Бескровна О.Л.
Категорія 44 Доповідач Янчук Т.О.
Іменем України
18 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Лісового О.О.
суддів: Канурної О.Д., Янчук Т.О.
при секретарі Люліній Я.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 20 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області про усунення перешкод у користуванні власності шляхом виселення та зняття з реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності,
Встановив:
В жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку. Посилався на те, що спірна квартира належить йому на праві власності, проте відповідачка з якого розірвано шлюб, у зв'язку з чим перестала бути членом його сім'ї , продовжує проживати в ній, тому перешкоджає позивачу користуватися квартирою. Просив виселити її та зняти з реєстрації за цією адресою.
ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності. Посилалась на те , що з ОСОБА_2 вони зареєстрували шлюб 05 липня 2007 року, до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 починаючи з лютого 1995 року вони проживали також разом однією сім'єю, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, матеріально підтримували одне одного. Влітку 2006 році ОСОБА_2 було приватизовано квартиру АДРЕСА_1. Оскільки спірна квартира була приватизована в період їх спільного проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, просила визнати її спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на частину спірної квартири.
Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 20 листопада 2012 року усунено ОСОБА_2 перешкоди у здійснені ним права користування та розпорядження майном, що належить йому на праві приватної власності, а саме квартирою АДРЕСА_1. Знято з реєстраційного обліку та виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 з спірної квартири. Встановлено факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу , ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з 01 січня 2004 року по день реєстрації шлюбу 5 липня 2007 року. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнання за нею права власності на 1\2 частину, та усунення перешкод у користування та розпорядженні спірною квартирою, шляхом виселення її та зняття з реєстрації , ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в частині визнання спірної квартири спільною сумісною власністю та визнання права власності на частину даної квартири, відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власності шляхом виселення та зняття з реєстрації, посилаючись на порушення судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, на те, що висновки суду не відповідають доказам по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.09.2006 року належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Квартира приватизована згідно з ЗакономУкраїни «Про приватизацію державного житлового фонду». 05 липня 2007 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1, який 03.02.2012 року на підставі рішення Ленінського районного суду м.Донецька було розірвано. З урахуванням того, що сторони визнали, що до реєстрації шлюбу вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд дійшов до висновку про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 05 липня 2007 року. Задовольняючи позов про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, суд виходив з того, що ОСОБА_1 має право на користування спірною квартирою лише на підставі ч.1 ст.405 ЦК.України, як член сім'ї власника, що проживає разом з ним. Оскільки ОСОБА_1 утратила сімейні зв'язки з власником спірної квартири, через розірвання шлюбу, то власник квартири має право вимагати її виселення в порядку захисту своїх прав на підставі ст.391 ЦК.України, тому задовольнив позовні вимоги усунувши перешкоди в користуванні спірної квартирою шляхом виселення та зняття з реєстрації за зазначеною адресою. Суд першої інстанції щодо визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнання права власності на її частину, дійшов до висновку , що спірна квартира є приватною власністю ОСОБА_2 оскільки була приватизована ним відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в 2006 році, тому відмовив у задоволені позивних вимог ОСОБА_1 про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю та визнання права власності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_2 просив скаргу відхилити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, доводи сторін , які були присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власності шляхом виселення та зняття з реєстрації з наступних підстав:
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власності шляхом виселення та зняття з реєстрації не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК.України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в частині встановлення факту проживання однією сім'єю як, чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ніким із сторін не оскаржувалось, тому апеляційним судом в цій частині рішення суду не ревізується.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнання права власності на її частину , суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не є майном, набутим за час спільного проживання, і не підлягає поділу між сторонами, оскільки ОСОБА_2 безоплатно отримав її в приватну власність у 2006 році, використавши своє право громадянина на приватизацію.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки правовідносини між сторонами щодо спірної квартири виникли у 2006 році, за якими приватизована квартира не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу.
Однак апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, оскільки при вирішенні спору суд неправильно встановив характер правовідносин сторін та правову норму , яка їх регулює.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК.України, члени сім'ї власника житлового будинку( квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку( квартири), якщо при їх вселені не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст.405 ЦК.України.
Припинення сімейних відносин з власником будинку(квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК.України.
Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування жилими приміщеннями визначені у ст.157 ЖК.України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку ( квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу . Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
За змістом ст.116 ЖК.України, виселення члена сім'ї наймача(власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливо в тому випадку, коли вини систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Встановлено, що ОСОБА_2 є власником спірної квартири. В даній квартирі зареєстрована та проживає його колишня дружина ОСОБА_1
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_1 має право користування житловим приміщенням лише на підставі ч.1 ст.405 ЖК.України як член сім'ї власника., що проживають разом з ним. Оскільки ОСОБА_1 утратила сімейні звязки з власником квартири - через розірвання шлюбу та припинення спільного проживання, то власник квартири має право вимагати її виселення в порядку захисту своїх прав на підставі ст.391 ЦК.України.
Проте при цьому суд не врахував, що ОСОБА_1 постійно проживає у спірній квартирі як член сім'ї її власника та за його згодою, порушення нею умов проживання в квартирі та користування нею, передбачених ст.116 ЖК.України, судом не встановлено та з таких підстав позов не заявлено. За таких підстав рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню та ухваленню рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.
Керуючись ст. 307, п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 20 листопада 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, , третя особа сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області про усунення перешкод у користуванні власності шляхом виселення та зняття з реєстрації скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області про усунення перешкод у користуванні власності шляхом виселення та зняття з реєстрації відмовити..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді