Справа № 22ц/0590/12554/2012
Головуючий у І інстанції Машкіна Н.В.
Категорія 27 Доповідач Барков В.М.
18 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Баркова В.М.,
Принцевської В.П.,
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» на заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» про стягнення боргу,
В червні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» про стягнення боргу посилаючись на те, що на підставі письмових договорів від 25 липня 2008 року, 26 березня та 30 липня 2009 року, 20 січня 2010 року надав товариству з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» фінансову допомогу на загальну суму 63 571 грн. зі строком повернення до 30 грудня 2010 року. Оскільки відповідач позику у встановлений строк не повернув, просив стягнути на свою користь зазначену суму боргу, три проценти річних на загальну суму 2 737 грн. 89 коп., індексацію в зв'язку з інфляцією на загальну суму 4 519 грн. 90 коп. та пеню за прострочення виконання зобов'язань за договорами на загальну суму 999 336 грн. 12 коп.
Заочним рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання фінансової допомоги № 2507 від 25 липня 2008 року в розмірі 336 902 грн. 11 коп., за договором про надання фінансової допомоги № 2603 від 26 березня 2009 року в розмірі 335 892 грн. 12 коп., за договором про надання фінансової допомоги № 3007 від 30 липня 2009 року в розмірі 81 729 грн. 89 коп., за договором про надання фінансової допомоги № 2001 від 20 січня 2010 року в розмірі 315 640 грн. 66 коп., судовий збір в сумі 3 219 грн., а разом - 1 073 383 грн. 91 коп.
Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14 листопада 2012 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили скаргу задовольнити, пояснення ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_5, які просили скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та позов задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами були укладені письмові договори позики, відповідач не виконав його умови, тому сума боргу підлягає стягненню на користь позивача разом із трьома процентами річних від простроченої суми та пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.
За частиною 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зі справи вбачається, що 25 липня 2008 року, 26 березня і 30 липня 2009 року та 20 січня 2010 року ОСОБА_2 надав товариству з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» фінансову допомогу в сумі 20 013 грн., 19 953 грн. і 4 855 грн. та 18 750 грн. відповідно що сторони уклали письмові договори №№ 2507, 2603, 3007, 2001 (а.с. 12, 14, 16, 18).
Із змісту зазначених договорів вбачається, що фінансова допомога надавалася на умовах її повернення в строк до 30 грудня 2010 року.
Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач підписав договори позики, які ним не оспорюються. Така форма надана договорам за бажанням сторін. Також відповідач не оспорював факту одержання грошей за цими договорами.
За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
До цього часу позичальник не повернув позикодавцеві позику.
У зв'язку із цим, за правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК, наступають наслідки порушення договору позичальником відповідно до вимог ст. 625 ЦК.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином за 524 дні прострочення з 31 грудня 2010 року по 06 червня 2011 року (як того просив позивач) відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми:
- за договором від 25 липня 2008 року в розмірі 861 грн. 93 коп. (3%/365 дні х 524 дні х 20 013 грн./100%);
- за договором від 26 березня 2009 року в розмірі 859 грн. 35 коп. (3%/365 дні х 524 дні х 19 953 грн./100%);
- за договором від 30 липня 2009 року в розмірі 209 грн. 10 коп. (3%/365 дні х 524 дні х 4 855 грн./100%);
- за договором від 20 січня 2010 року в розмірі 807 грн. 53 коп. (3%/365 дні х 524 дні х 18 750 грн./100%).
Між тим не можна погодитися з висновком суду про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та пені за договором.
За період з 01 січня 2011 року по 06 червня 2012 року індекс інфляції становить 1,050 ( 1,01 х 1,009 х 1,014 х 1,013 х 1,008 х 1,004 х 0,987 х 0,996 х 1,001 х 1 х 1,001 х 1,002 х 1,002 х 1,002 х 1,003 х 1 х 0,997 х 0,997).
Таким чином борг відповідача станом на 06 червня 2012 року з врахуванням індексу інфляції становитиме:
- за договором від 25 липня 2008 року в розмірі 21 013 грн. 65 коп. (20 013 грн. х 1,050);
- за договором від 26 березня 2009 року в розмірі 20 950 грн. 65 коп. (19 953 грн. х 1,050);
- за договором від 30 липня 2009 року в розмірі 5 097 грн. 75 коп. (4 855 грн. х 1,050);
- за договором від 20 січня 2010 року в розмірі 19 687 грн. 50 коп. (18 750 грн. х 1,050).
Відповідно до умов укладених договорів у разі порушення строків повернення позики відповідач зобов'язався сплатити позивачеві пеню в розмірі 3% від простроченої суми за кожен день прострочки.
Проте задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції не врахував, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у відповідності із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Отже позовні вимоги про стягнення пені за договором підлягають задоволенню за період з 06 червня 2011 року по 06 червня 2012 року, тобто розрахунок пені здійснюється за останні 365 днів.
З огляду на зазначене розмір пені становитиме:
- за договором від 25 липня 2008 року в розмірі 219 142 грн. 35 коп. (20 013 грн. х 3% х 365 днів);
- за договором від 26 березня 2009 року в розмірі 218 485 грн. 35 коп. (19 953 грн. х 3% х 365 днів);
- за договором від 30 липня 2009 року в розмірі 53 162 грн. 25 коп. (4 855 грн. х 3% х 365 днів);
- за договором від 20 січня 2010 року в розмірі 205 312 грн. 50 коп. (18 750 грн. х 3% х 365 днів).
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач та його представник зазначали, що відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції із заявою про застосування позовної давності не звертався і тому пеня має бути обрахована за весь період прострочення. Проте апеляційний суд не може погодитися із цими доводами, оскільки справа розглянута судом заочно, тобто без участі відповідача. І оскільки останній не мав передбаченої законом можливості подати таку заяву до суду першої інстанції, апеляційний суд не може не врахувати її при ухваленні свого рішення.
З тих самих підстав підлягає врахуванню і заява відповідача про застосування наслідків ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
З матеріалів справи вбачається, що розмір позики становить 63 571 грн. в той час коли розмір неустойки складає 696 102 грн. 45 коп. і який більш ніж у десять разів перевищує розмір основної заборгованості.
Враховуючи зазначене, а також приймаючи до уваги матеріальний стан відповідача, який за три квартали 2012 року отримав прибуток в розмірі 10 361 грн. (а.с. 152-160), апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки за договором від 25 липня 2008 року до 17 000 грн.; за договором від 26 березня 2009 року до 15 000 грн. ; за договором від 30 липня 2009 року до 3 000 грн. та за договором від 20 січня 2010 року до 15 000 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вимог.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 359 грн. 41 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» - задовольнити частково.
Заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2012 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання фінансової допомоги № 2507 від 25 липня 2008 року на загальну суму 38 875 грн. 58 коп., яка складається з боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 21 013 грн. 65 коп., пені в розмірі 15 000 грн. та трьох процентів річних в розмірі 861 грн. 93 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання фінансової допомоги № 2603 від 26 березня 2009 року на загальну суму 36 810 грн., яка складається з боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 20 950 грн. 65 коп., пені в розмірі 15 000 грн. та трьох процентів річних в розмірі 859 грн. 35 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання фінансової допомоги № 3007 від 30 липня 2009 року на загальну суму 8 306 грн. 85 коп., яка складається з боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 5 097 грн. 75 коп., пені в розмірі 3 000 грн. та трьох процентів річних в розмірі 209 грн. 10 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання фінансової допомоги № 2001 від 20 січня 2010 року на загальну суму 35 495 грн. 03 коп., яка складається з боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 19 687 грн. 50 коп., пені в розмірі 15 000 грн. та трьох процентів річних в розмірі 807 грн. 53 коп., а разом стягнути - 119 487 грн. 46 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профдизайн» на користь ОСОБА_2 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 359 грн. 41 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді
1