Справа № 22ц-0590/11335/12 Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.
Категорія 46 Доповідач Санікова О.С.
3 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів: Барсукової О.І., Дундар І.О.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на ? частку квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 3 жовтня 2012 року,-
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що його батько ОСОБА_3 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 1984 року.
У 1989 році вони разом виїхали працювати до м. Новий Уренгой, де постійно проживали однією родиною, після розпаду СРСР отримали громадянство Росії, 5 березня 1993 року одночасно були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2. Цю квартиру ОСОБА_4 отримала на родину з двох осіб і в якості чоловіка в ордері на отримання квартири вказаний його батько.
Працюючи в м. Новий Уренгой вони отримували заробітну плату, мали спільний бюджет, вели спільне господарство.
В період спільного проживання на спільні кошти вони придбали у 1995 році квартиру АДРЕСА_1, яка згідно договору купівлі-продажу була оформлена на ОСОБА_4 У зазначеній квартирі вони проживали сім'єю з 2002 року, вели спільне господарство, спільно утримували квартиру. На той час вони були вже пенсіонерами, обидва отримували пенсію, яка і була основною частиною їх спільного бюджету. За спільні кошти вони придбавали меблі, побутову техніку, яка знаходиться в квартирі.
В березні 2010 року у ОСОБА_4 погіршився стан здоров'я і вона була госпіталізована до лікарні з діагнозом - порушення мозкового кровообігу і параліч лівої сторони тіла. За станом свого здоров'я його батько не міг надати повноцінний догляд своїй дружині, тому було вирішено, що на час хвороби вона буде проживати у своєї дочки ОСОБА_2 Проте його батько постійно спілкувався з ОСОБА_4 як дружиною, підтримував її морально та повністю забезпечував матеріально, надавав гроші на лікування.
ІНФОРМАЦІЯ_3 його батько був госпіталізований до лікарні і в цей же день померла ОСОБА_4
Після її смерті з'ясувалось, що зазначену квартиру ОСОБА_4 згідно договору дарування, посвідченого 30 червня 2010 року приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу, подарувала своїй дочці ОСОБА_2
Після смерті ОСОБА_4 його батько продовжував проживати в спірній квартирі, користуватися нею, оплачувати комунальні послуги.
Його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Єдиним спадкоємцем після його смерті є він, у зв'язку з чим він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Ще за свого життя його батько звертався до суду для вирішення спору щодо права власності на вказану квартиру, оскільки вважав, що остання була придбана ними в період спільного проживання однією родиною та за спільні кошти, тому повинна належати ОСОБА_4 та йому на праві спільної сумісної власності і ОСОБА_4 не мала права у зв'язку з цим без його відома та згоди дарувати квартиру своїй доньці. Однак справа за його життя не знайшла свого вирішення.
На даний час він як спадкоємець вважає, що вказана квартира повинна входити в спадкову масу і він має право на визнання права власності на ? її частину.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 3 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на ? частку квартири задоволений: встановлений факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1984 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3; визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 30 червня 2010 року приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2; визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на ? частину квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідачка посилалась на порушення норм матеріального права; апелянт вважає, що у суду не було правових підстав встановлювати факт проживання однією сім'єю померлого ОСОБА_6 та померлої ОСОБА_4 до 1 січня 2004 року, так як нормами діючого на той час КпШС України не передбачався правовий інститут «фактичних шлюбних відносин» та не передбачалося виникнення права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу; у суду не було правових підстав визнавати за ОСОБА_6 також права спільної часткової власності на спірну квартиру, так як позивачу не відомо, чи приймав його батько участь своїми коштами у придбанні цієї квартири та у якому розмірі, а згідно матеріалів справи немає жодного допустимого доказу з цих обставин; апелянт також вважає, що суд надав хибне трактування прикінцевим положенням чинного на сьогодні ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом, а саме про те, що положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; суд помилково не застосував відповідні норми КпШС України і Закону України «Про власність», а як наслідок цього суд у подальшому помилково дійшов висновку про необхідність надання померлим ОСОБА_3 згоди на укладення договору дарування спірної квартири померлою ОСОБА_4 на її (ОСОБА_2.) користь, що надало суду можливість безпідставно визнати спірний договір дарування недійсним; апелянт вважає, що жоден із наведених судом доказів не вказує безспірно про наявність у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «спільного бюджету», а також, що вони жили «однією сім'єю, як чоловік і дружина» після 1 січня 2004 року; апелянт посилається також на порушення норм процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення законним і обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведений факт спільного проживання його батька ОСОБА_3 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 1984 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. У зв'язку із зазначеним суд визнав на підставі ч. 2 ст. 74 СК України нерухоме майно, придбане ОСОБА_4, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим ОСОБА_3 мав право власності на ? частину спірної квартири, тому ОСОБА_4 без його згоди не мала права розпоряджатися квартирою і укладати договір дарування, тому договір дарування на підставі ст. 65 СК України та ст. 369 ЦК України підлягає визнанню недійсним і як наслідок визнав позивача спадкоємцем першої черги після смерті батька ? частини квартири.
Проте з такими висновками погодитись неможливо.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч.1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між сторонами. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, яка регулює право спільної сумісної власності подружжя.
Сімейний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року і правила, встановлені в статті 74 СК України можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності. До 1 січня 2004 року шлюбні правовідносини регулювалися КпШС України, а створення спільної власності громадянами, які не перебували у шлюбі Законом України «Про власність» та ЦК УРСР.
Судом установлено, що ОСОБА_3 - батько позивача і ОСОБА_4 - мати відповідачки перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1984 року по день смерті ОСОБА_4
Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 31 серпня 1995 року приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_1.
З огляду на зазначені обставини у суду першої інстанції не було правових підстав встановлювати факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1984 року по 1 січня 2004 року ОСОБА_3 з ОСОБА_4 і як наслідок визнавати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та визнавати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на ? частину цієї квартири.
З огляду на положення ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року висновок суду про те, що відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хоча і виникли до набрання чинності СК України та ЦК України, але продовжували існувати до смерті ОСОБА_4, тобто після набрання ними чинності, тому до даних правовідносин мають бути застосовані норми саме СК України та ЦК України, є помилковим.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в тому числі проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (п.5).
Оскільки встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу пов'язане з подальшим визнанням права власності на квартиру, яка була придбана до 1 січня 2004 року, то встановлення факту проживання однією сім'єю з 1 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4 не має правового значення, оскільки не породжує юридичних наслідків, тобто від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача щодо спірної квартири.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 3 жовтня 2012 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на ? частку квартири відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді: