№ 2/522/231/12
Справа №22ц/590/13506/12 Головуючий в 1 інстанції Ткаченко Л.В.
Категорія 21 Доповідач Пономарьова О.М.
08 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,
при секретарі Бордюзі Л.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої на підставі угоди про надання правової допомоги діє ОСОБА_2, на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2012 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування, -
В жовтні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і зазначав, що 23 серпня 2005 року між ним та відповідачами укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1. Договір був укладений за домовленістю з сином відповідача ОСОБА_6, який обіцяв позивачу дати в борг гроші в розмірі 15000 доларів США. Свої зобов'язання за домовленістю позивач виконав, оформив договір дарування ? частини спірної квартири, яка на той час мала вартість 15000 доларів США, ОСОБА_3 Але ОСОБА_6 свою частину договору не виконав, гроші в борг йому не передав, тільки обіцяв, а пізніше став ухилитися від контактів, та добровільно розірвати договір дарування відмовився. Договір є фіктивним, відповідачки дар не прийняли, документи, які підтверджують право власності на квартиру не взяли, ключів від квартири не мають, в квартиру не були та не знають її розташування, він самостійно проводить оплату комунальних послуг. Просив визнати договір дарування квартири недійсним у зв'язку з його фіктивністю.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнаний недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 23 серпня 2005 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3628.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору дарування від 23 серпня 2005 року на ? частку квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 Апелянт посилається на те, що позивач не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, не врахував, що саме по собі невиконання сторонами правочину не означає, що укладено фіктивний правочин. Суд помилково зробив висновок про неприйняття дару відповідача, що спростовується державною реєстрацією права власності відповідачів на спірну квартиру, яка відбулася 31 липня 2006 року. Судом неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Висновки суду не є переконливими, оскільки він пов'язав фіктивність договору з його невиконанням, тоді як за матеріальним законом визнання недійсним фіктивного договору пов'язане з відсутністю наміру сторін створити правові наслідки правочину.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив залишити рішення суду без змін.
Інші часники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток.
Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання апеляційної інстанції, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що цей договір є фіктивним, відповідач ОСОБА_3 не надала суду доказів про прийняття нею у власність спірної квартири.
Проте з висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам, зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Статтею 719 ЦК передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 234 Цивільного Кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року роз'яснив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. В разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
На підставі ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Суд першої інстанції помилково, без врахування встановлених в судовому засіданні обставин та вимог закону дійшов висновку про фіктивність укладеного договору дарування, пославшись при цьому, що відповідачка ОСОБА_3 не надала суду доказів про прийняття нею у власність подарованої квартири, в той час як відповідно до вимог закону позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, і таким чином тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Висновки суду не можна вважати переконливими, оскільки суд пов'язав фіктивність договору дарування з його невиконанням, тоді як матеріальний закон визнання недійсним фіктивного правочину пов'язує з відсутністю наміру сторін створити правові наслідки правочину.
Суд не врахував, що невиконання або неналежне виконання правочину не є підставою для визнання його недійсним і зазначені судом обставини не свідчать, що договір дарування був фіктивним, укладався без наміру створити правові наслідки.
Судом установлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округа 23 серпня 2005 року позивач ОСОБА_1 подарував відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в рівних частках кожній квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до п.п.6 та 7 вказаного Договору відчужувана квартира оглянута обдарованими, сторони підтвердили дійсність намірів при укладенні угоди, те що вона не носить характер мнимої та удаваної.
Відповідно до ч.4 ст.722 ЦК прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Пунктами 10 та 13 оспорюваного Договору передбачено, що сторони домовились вважати цей договір як акт прийому-передачі квартири та документів до неї, та складено його у трьох примірниках, один зберігається у нотаріуса, а два інші видані обдарованим.
Посилання суду на те, що відповідач ОСОБА_3 не мала від квартири ключів та не сплачувала комунальні послуги, не свідчать про фіктивність укладеного договору та не є доказом неприйняття дару.
В той же час відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачками зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках кожній по ? частці (а.с. 9) 31 липня 2006 року і з цьому моменту у обдарованих виникло право власності на отриману в дар квартиру, і свідчить про прийняття дару.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Оскільки апеляційним судом встановлене неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, апеляційний суд, виходячи за межі апеляційної скарги ОСОБА_3, дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування вищевказаної квартири.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді Л.І. Соломаха
Т.І.Биліна