Справа 22ц/775/610/13 Суддя 1 інстанції: Карпенко О.М.
Категорія 41 Доповідач: Канурна О.Д.
11 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Ювченко Л.П.
суддів: Бугрим Л.М., Канурної О.Д.
при секретарі Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, вселення та встановлення порядку володіння та користування квартирою,
В жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, вселення та встановлення порядку володіння та користування квартирою, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 15.05.2009 року вона отримала від своєї матері у спадщину 1/3 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1. 2/3 частки цієї квартири отримав у спадщину відповідач ОСОБА_1 В наступний час вказана квартира є спільною частковою власністю позивача та відповідача, котрий після отримання спадщини змінив замки на вхідній двері квартири, не пускає її до квартири та перешкоджає їй в користуванні належним їй на праві власності майном. Просила суд першої інстанції ухвалити рішення, яким заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії, які перешкоджають позивачу вільно користуватися та володіти належній їй на праві власності 1/3 часткою двокімнатної квартири АДРЕСА_1, вселити її у вказану квартиру, встановити порядок володіння та користування квартирою АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_1 володіє і користується кімнатою площею 20,3 кв.м. і балконом площею 0,7 кв.м., а позивач користується і володіє кімнатою площею 14,3 кв.м., інші підсобні приміщення: коридор, ванну, вбиральню і кухню залишити у спільному загальному користуванні.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, вселення та встановлення порядку володіння та користування квартирою, задоволені. Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.
Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено ОСОБА_2 кімнату площею 14.3 кв.м., а ОСОБА_1 площею 20,3 кв.м. та балкон площею 0,7 кв.м., а коридор, кухню, ванну, вбиральню залишено в загальному користуванні. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 107 грн. 30 коп.
З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 і оскаржив його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в позовних вимогах про встановлення порядку користування квартирою.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (а.с. 40).
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою за № 10465 (а.с. 41).
Заслухавши суддю- доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню частково і ухваленню нового рішення з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю ОСОБА_2 - 1/3 частина та ОСОБА_1 - ? частини.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України, яка передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається із частини 1 статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, позивачка дійсно зверталася до Краматорського МВ УМВС з питання, що її не впускають до квартири, ключі не дають (а.с. 10).
Висновок суду першої інстанції про вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 є законним і обгрунтованим.
Проте з висновком суду першої інстанції про визначення порядку користування квартирою, а саме жилу кімнату площею 20,3 кв.м і балкон площею 0.7 кв.м. залишити в користуванні відповідача, жилу кімнату площею 14,3 кв.м. залишити в користуванні позивачці, при цьому допоміжні приміщення залишити в спільному користуванні сторін, суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
Частиною 3 статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Посилання суду першої інстанції на статтю 47 ЖК України, відповідно до якої норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу є незаконною, оскільки згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.06.2009 року Краматорського міського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 належить 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7). Враховуючи, що згідно Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, житлова площа квартири складає 34,60 кв.м., то позивачу належить 11,53 кв.м. житлової площі, а суд першої інстанції виділив ОСОБА_2 кімнату площею 14,3 кв.м., що є порушенням закону.
В решті частині рішення залишити без змін.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Позовні вимоги щодо порядку користування належній позивачці 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не заявлялись.
Керуючись ст.,ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2012 року скасувати в частині визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_2 виділити кімнату площею 14,3 кв.м., а ОСОБА_1 площею 20,3 кв.м. та балкон площею 0,7 кв.м., а коридор, кухню, ванну. Вбиральню залишити в загальному користуванні, відмовити.
В решті частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: