5
Справа № 2/0552/858/2012 Головуючий в 1-й інстанції Яременко І.В.
Категорія 26 Суддя-доповідач Супрун М.Ю.
14 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лоленко А.В.,
суддів Супрун М.Ю., Солодовник О.Ф.,
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 липня 2012 року,-
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 02 жовтня 1989 року по16 лютого 1995 року він працював в ДП «Макіїввугілля», де 02 березня 1994 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав ушкодження лівого голеностопу, у зв'язку з чим 03 серпня 1994 року МСЕК вперше встановило йому 20% втрати професійної працездатності. Посилаючись на те, що, у зв'язку з ушкодженням здоров»я йому спричинено моральні страждання, позивав просив суд стягнути з відповідача на його користь 20000 грн. компенсації моральної шкоди. Крім того, просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 300,3 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 липня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
З вказаним рішенням не погодився позивач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про те, що оскільки йому повторно МСЕК не було встановлено відсоток втрати працездатності, то він не зазнав моральних страждань.
Позивач до суду апеляційної інстанції не з»явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції при вирішення справи встановлено, що 02 березня 1994 року під час виконання трудових обов'язків на Державному підприємстві «Макіїввугілля» з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, внаслідок якого він отримав ушкодження лівого голеностопу, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві № 9/94 від 16 червня 1994 року за формою Н-1 (а.с. 7-8).
Висновком МСЕК від 03 серпня 1994 року ОСОБА_2 встановлено 20% втрати професійної працездатності строком на один рік, у зв'язку з цим нещасним випадком на виробництві, що підтверджується листом Міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії м. Макіївки № 122 від 09 грудня 2011 року. (а.с.10)
Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням МСЕК ОСОБА_2 не був повторно встановлений процент втрати працездатності у зв'язку з поновленням функції лівого голеностопного суглобу, тому позивача цей факт не привів до втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань.
Проте з таким висновками суду погодитись на можна.
Згідно п. 1 та 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно зі ст.12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин), відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з п. п.1, 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N 472, (в редакції, яка діяла у 1994 році), власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди. Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Аналіз цих норм дає підстави вважати, що відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватись працівнику у зв'язку з будь-яким ушкодженням здоров»я, незалежно від наявності у потерпілого втрати працездатності.
ОСОБА_2 отримав виробничу травму, що привело його до тимчасової втрати працездатності і тому, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, цей факт веде до висновків про наявність у позивача моральної шкоди, що також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, на зазначені вимоги закону уваги не звернув і помилково дійшов висновку про те, що оскільки позивачу була встановлена тимчасова втрата працездатності на один рік, відмовив йому у відшкодуванні з відповідача моральної шкоди.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди в даному випадку, апеляційний суд, з урахуванням положень п. 11 вищезазначених Правил, який передбачає максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, глибини фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення здоров'я, вважає необхідним стягнути з відповідача ДП «Макіїввугілля» на користь позивача ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, то вони задоволенню не підлягають з врахуванням наступного.
На підставі ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
У відповідності зі ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Таким чином, необхідною умовою допуску особи, яка надає правову допомогу для участі у справі, є волевиявлення особи, яка бере участь у справі та прийнята з цього питання ухвала суду. Відшкодування витрат на правову допомогу може мати місце лише за наявності цих умов.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Юридична Компанія «Гарант правосуддя» був 06 грудня 2011 року укладений договір про надання юридичних послуг (а.с.15-16) і вказаною компанією, згідно акту від 27 січня 2012 року, були надані ОСОБА_2 юридичні послуги у вигляді складення тексту позовної заяви (а.с.17). Участі в судовому засіданні представник ТОВ «Юридична Компанія «Гарант правосуддя» не приймав, ухвалою суду допущений до участі у справі не був.
За таких обставин, не має підстав для стягнення на користь позивача витрат за надання йому правової допомоги.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 липня 2012 року - скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, 3000 (три тисячі) грн.
У задоволенні іншої частині вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн 70 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді