Справа № 22ц/0590/12124/2012 головуючий в I інстанції Тверський С.М.
Категорія 53 суддя доповідач Безрученко Ю.О.
12 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Папоян В.В.,
при секретарі Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми середнього заробітку за час затримки у розрахунку та стягнення моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року та на додаткове рішення Артемівського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року,
20 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтував тим, що він з 08 січня 2003 року по 08 лютого 2012 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, та був звільнений за власним бажанням. Проте розрахунок при звільненні з позивачем не проведений. Зазначені обставини спричинили позивачу моральну шкоду. оскільки йому доводиться додавати додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки у розрахунку з моменту звільнення по момент ухвалення рішення, та 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив здійснити донарахування заробітної плати за 2 донорських дня і за 2 години за роботу вночі у січні 2012 року та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, суму середнього заробітку за час затримки у розрахунку та моральну шкоду у сумі 1 000 грн.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Артемівський електротехнічний завод» на його користь суму середнього заробітку за час затримки у розрахунку у розмірі 2 391,48 грн. та моральну шкоду 500,00 грн.
Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року, відмовлено ОСОБА_1 в частині вимог в зобов'язанні відповідача здійснити донарахування заробітної плати за 2 донорських дня, а також за роботу у холодний час року 6 годин, за січень 2012 року (-15 градусів, холодний вітер - згідно колективного договору), за 2 відпрацьованих тарифних годин за січень 2012 року і 2 години за роботу у нічний час у січні 2012 року.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Артемівський електротехнічний завод» Поповський І.М., діючий на підставі довіреності від 12 січня 2012 року (а.с. 108), заперечував проти апеляційної скарги та просив її відхилити.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували в трудових відносинах з 08 січня 2003 року по 08 лютого 2012 року. Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 не виплачувалася у період з 08 лютого 2012 року по 30 березня 2012 року, що складає 28 днів, середній заробіток за період затримки в розрахунку становить 2 391,48 грн. Заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі за 2 донорських дня, а також за роботу у холодний час року 6 годин, за січень 2012 року, за 2 відпрацьованих тарифних години за січень 2012 року і за 2 години за роботу вночі у січня 2012 року спростовується табелем обліку використання робочого часу за січень 2012 року, журналом обліку виходів охоронників за грудень 2011 року - січень 2012 року. Діями відповідача позивачу було спричинено моральні страждання, в рахунок відшкодування моральної шкоди суд стягнув 500,00 грн.
Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції установлено і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Артемівський електротехнічний завод» з 08 січня 2003 року по 08 лютого 2012 року, де працював на посаді охоронника та звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.2, 65).
Після звільнення з роботи підприємство всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України провело з позивачем повний розрахунок 30 березня 2012 року, чим порушило права ОСОБА_1
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність та суд першої інстанції прийшов правильного висновку щодо стягнення середнього заробітку, але не правильно визначився з періодом, за який необхідно стягнути середній заробіток, та його розміром.
Судом першої інстанції не з'ясовано ту обставину, що має значення для справи, а саме фонд робочого часу за період з 09 лютого 2012 року по 30 березня 2012 року, а також середньо-годинну заробітну плату позивача.
Представником відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про фонд робочого часу за період з 09 лютого 2012 року по 30 березня 2012 року, а також середньо-годинну заробітну плату позивача, яке апеляційним судом задоволено, оскільки зазначене має суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.
Досліджуючи новий доказ, апеляційний суд прийшов до наступного.
Так, відповідачем не оспорювався той факт, що фактично відповідач провів зі звільненим 08 лютого 2012 року позивачем повний розрахунок 30 березня 2012 року, тому за період з 09 лютого 2012 року по 30 березня 2012 року середній заробіток позивача складає 1 870,85 грн. з наступного розрахунку:
286,50 х 6,53 = 1 870,85 (грн.),
де 286,5 годин - це фонд робочого часу за період з 09 лютого 2012 року по 30 березня 2012 року;
6,53 грн. - це середньо-годинна заробітна плата позивача за грудень 2011 року та січень 2012 року (а.с. 115).
Більш того, на користь позивача необхідно стягнути 706,54 грн. що пропорційно сумам, що невиплачені позивачу на час звільнення, тобто середній заробіток за період з 01 квітня 2012 року по 12 грудня 2012 року (по день фактичного розрахунку), оскільки виник спір про розмір належних звільненому позивачу сум, що підтвердилося в судовому засіданні апеляційного суду з наступних підстав та розрахунку.
Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що необхідно відмовити в задоволенні позову частині стягнення заробітку за 2 донорських дня, оскільки в судовому засіданні апеляційного суду позивач не оспорював той факт, що йому нарахована в березні 2012 року заробітна плата за 2 донорських дня та він отримав заробітну плату в розмірі 185,74 грн. (а.с. 29), тому цей факт не підлягає доказуванню відповідно до ст. 61 ЦПК України, а додаткове рішення в цій частині необхідно залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача також не оспорював той факт, що позивачем відпрацьовані 6 годин в січні 2012 року та в цей період роботи був холодний час року, за який необхідно сплатити 8,64 грн. відповідно до положень Колективного договору (а.с. 45).
Крім того, представник відповідача не заперечував того факту, що в січні 2012 року, в тому числі вночі з 31 січня на 01 лютого 2012 року позивач відпрацював 2 години, за які відповідач не доплатив за роботу у нічний час 4,57 грн., що підтверджено матеріалами справи (а.с. 66-67).
Тому додаткове рішення в частині відмови в задоволенні позову про здійснення донарахування позивачу за відпрацьованих 6 годин в січні 2012 року за роботу у холодний час року та за 2 відпрацьовані години за роботу у нічний час в січні 2012 року необхідно скасувати з постановленням нового рішення в цій частині про стягнення відповідно 8,64 грн. та 4,57 грн.
Отже, апеляційним судом встановлено, що виник спір про розмір належних звільненому позивачу сум, а саме 198,95 грн. з розрахунку:
185,74 + 4,57 + 8,61 = 198,95 (грн.) - це 100 %
4,57 + 8,61 = 13,21 (грн.) - це 6,64 % доведений розмір сум, невиплачених позивачу з вини відповідача.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Отже, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01 квітня 2012 року по 12 грудня 2012 року складає 706,54 грн. з розрахунку:
(194,5 х 8) + 73,5) х 6,53 х 6,64 % = 706,54 грн., де:
194,5 - годин на один місяць в середньому (а.с. 66) ;
8 - це кількість місяців з 01 квітня по 30 листопада 2012 року;
73,5 - це кількість годин за 12 робочих днів в грудні 2012 року відповідно до графіку роботи позивача в січні 2012 року (а.с. 67);
6,53 грн. - це середньо-годинна зарплата позивача за 1 годину (а.с. 115).
6,64 % - це доведена сума у відсотковому значенні від загальної суми позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильності нарахування судом першої інстанції середнього заробітку з часу звільнення по день фактичного розрахунку та за відпрацьованих 6 годин в січні 2012 року за роботу у холодний час року, за 2 відпрацьовані години за роботу у нічний час в січні 2012 року обґрунтовані.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 2371 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб.
Отже, щодо доводів апеляційної скарги в частині розміру моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції в сумі 500,00 грн., то вони є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції врахував усі обставини справи та вирішив спір на підставі наявних в матеріалах справи доказах, що відповідає положенням ст. 237-1 КЗпП України, зокрема повернув позивачу вартісний (грошовий) еквівалент завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначив залежно від характеру та обсягу страждань ОСОБА_1, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди в сумі 500,00 грн. є правильним.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є частково обґрунтованими, судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, а тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та додаткове рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо здійснення донарахування за відпрацьованих 6 годин в січні 2012 року за роботу у холодний час року та за 2 відпрацьовані години за роботу у нічний час в січні 2012 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 09 лютого по 12 грудня 2012 року в розмірі 2577,39 грн. (1 870,85 + 706,54 = 2 577,39 (грн.)) та відповідно 8,64 грн. та 4,57 грн., а також судові витрати.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на користь ОСОБА_1.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 09 лютого 2012 року по 12 грудня 2012 року в розмірі 2577 (дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) гривен 39 коп.
Додаткове рішення Артемівського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо здійснення донарахування за відпрацьованих 6 годин в січні 2012 року за роботу у холодний час року та за 2 відпрацьовані години за роботу у нічний час в січні 2012 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» на користь ОСОБА_1 8 (вісім) гривен 64 коп. за відпрацьованих 6 годин в січні 2012 року за роботу у холодний час року та 4 (чотири) гривні 57 коп. за 2 відпрацьовані години за роботу у нічний час в січні 2012 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський електротехнічний завод» на користь держави судовий збір в розмірі 321 (триста двадцять одної) гривні 90 коп.
В іншій частині рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року та додаткове рішення Артемівського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: