Справа № 22ц-0590/12492/12 Головуючий у І інстанції Маркєлов Р.І.
Категорія 53 Доповідач Дундар І.О.
17 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.
при секретарі Музикант В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» про стягнення грошових сум при звільненні
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет»
на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївка Донецької області від 10 жовтня 2012 року,
В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що з 23 жовтня 2008 року перебував в трудових відносинах з відповідачем. Наказом від 6 вересня 2011 року його звільнено за п.3 ст.36 КЗпП України в зв»язку з призовом на військову службу. Але при звільненні йому не була сплачена вихідна допомога на підставі ст.44 КЗпП України. Просив стягнути з відповідача вихідну допомогу в сумі 1920 грн.
В подальшому позивач змінив позовні вимоги і просив стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 4736 грн., вихідну допомогу в сумі 1920 грн., середній заробіток за час затримки вихідної допомоги в сумі 32560 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м.Макіївка Донецької області від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 4736 грн., вихідну допомогу в розмірі 1920 грн., а всього 6656 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» просить скасувати рішення суду в частині стягнення вихідної допомоги, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому посилається на те, що суд порушив вимоги матеріального права - не врахував, що обов»язок сплачувати вихідну допомогу при звільненні за п.3 ст.36 КЗпП України, передбачений ст.44 КЗпП України в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року, положення якого в цій частині визнано неконституційними Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, тобто відсутній обов»язок сплачувати вихідну допомогу при звільненні за такою підставою.
В судовому засіданні представник відповідача Брацкова О.С. підтримала апеляційну скаргу. Просила задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 до суду не з»явились, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст.303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення вихідної допомоги, тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що при припиненні трудового договору у разі призлву або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.3 ст.36 КЗпП України) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.44 КЗпП України, що не було зроблено відповідачем при звільненні позивача.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 23 жовтня 2008 року, звільнений на підставі п.3 ст.36 КЗпП України 6 вересня 2011 року.
Але з такими висновками суду погодитися неможливо.
На підставі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Така редакція даної статті викладена відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, яким до ст. 44 КЗпП були внесені зміни, котрі передбачали виплату підприємством вихідної допомоги у розмірі двох мінімальних заробітних плат особам, що звільняються у зв'язку з призовом на військову службу (пункт 96 розділу II Закону).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені пунктом 96 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Частиною другою статті 152 Конституції України та частиною другою статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, у зв'язку з втратою чинності тих положень закону, якими було внесено зміни до законодавчих актів, вони діють у редакції, що існувала до внесення змін, що визнані неконституційними.
Стаття 44 КЗпП України, у редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року N 107, не передбачала виплати вихідної допомоги особам, трудовий договір з якими припиняється за пунктом 3 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином суд першої інстанції при вирішенні даного питання порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно є підствою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вихідної допомоги.
В іншій частині рішення не оскаржувалось.
З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» задовольнити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївка Донецької області від 10 жовтня 2012 року скасувати в частині стягнення вихідної допомоги.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» про стягнення вихідної допомоги в сумі 1920 грн. відмовити.
Виключити з резолютивної частини рішення слова «а всього 6656 (шість тисяч шістсот п»ятдесят шість) гривень».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: