Справа 2/508/1997/12 Головуючий у 1 інстанції
22ц/0775/86/13 Орєхов О.І.
Категорія 27 Доповідач Прокопчук Л.М.
04 січня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Прокопчук Л.М.
Суддів Никифоряка Л.П., Ткачук С.С.
При секретарі: Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення пені та відшкодування збитків за невиконання платіжного доручення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року, -
30 травня 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Зазначав, що між ними 10.04.2006 року було укладено договір банківського рахунку за № 248484. Відповідно до листа відповідача 08.12.2012 року на зазначеному рахунку відповідача обліковуються 274, 62 тройських унції банківського металу (золото). 07.06.2011 року позивач надав відповідачу платіжне доручення про перерахування банківського металу на поточний рахунок іншого банку «ПАТ «Банк «Таврика». Відповідач не прийняв платіжне доручення, про що сторонні особи склали акт. 08.06.2011 року позивач відправив відповідачу заяву з питанням про те, ще чи оформлене платіжне доручення щодо відповідного законодавства і до заяви доручив ще одне доручення. Відповідь на вказану заяву відповідач не надав, кошти не перерахував.
06.07.2011 року позивач вдруге звернувся до відповідача з платіжним дорученням, яке було прийнято відповідачем разом із заявою. На вказану заяву позивач отримав відповідь 19.07.2011 року. В якій проінформував про оздоровлення фінансового стану та можливі шляхи розпорядженням позивачем коштами на рахунку. Позивач вважає що невиконанням платіжного доручення відповідач порушив умови п. 2.3.4 укладеного між ними договору, тому відповідно до ст. 1068 ЦК України, а також ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», повинен сплатити пеню за прострочення розпорядження про переказ банківських металів у суммі по 307 687, 86 грн. за кожен випадок невиконання платіжного доручення. Крім того просив стягнути збитки в сумі 103086, 37 грн. (а.с. 2-6).
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 80-86).
Позивачем в особі його представника подана апеляційна скарга на рішення суду, в якій представник позивача просить рішення суду скасувати, оскільки, на думку апелянта, судом невірно застосовані норми матеріального права, а саме положення Закону «Про банки і банківську діяльність» та Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.89-92).
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача просила відмовити в задоволенні скарги.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що платіжні доручення як від 07.06.2011 року, так і від 06.07.2011 року оформлено з порушенням норм чинного законодавства та є такими, що не підлягають виконанню. Крім того, суд зазначив в рішенні, що діяльність банку в період звернення позивача про перевід рахунку до іншого банку регулювалась тимчасовим адміністратором, який діяв в мажах повноважень. Але з такими висновками суду погодитись не можна.
Правовідносини сторін регулюються Главою 72 ЦК України, законом «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також Законом України «Про банки та банківську діяльність»,та укладеним між ними договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положень ст.ст. 1066, 1071 ЦК України та положень п. 2.3.1, п. 2.3.4. укладеного між сторонами договору банк зобов'язався, зокрема, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу банківських металів з рахунку на підставі розпорядження клієнта
Судом встановлено, що 10 квітня 2006 року між сторонами укладено договір № 248484 банківського рахунку. Станом на 08.12.2010 року на рахунку позивача обліковується 274,62 тройських унції банківського металу (золото). 06.07.2011 року позивач звернувся з платіжним дорученням про перерахування коштів з банківського рахунку, яке банком було прийнято, але не виконано (а.с. 27-33).
Тобто умови договору та вимоги закону банком були порушені. Посилання представника відповідача те, що на час отримання розпорядження в банку було відсутньо золото, а також на те, що розпорядження позивача надійшло під час дії тимчасової адміністрації не може бути прийнято до уваги оскільки, як зазначалося вище, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і діяльність тимчасової адміністрації відповідно до Законом України «Про банки та банківську діяльність», не давала права відповідачу не виконувати його розпорядження. Мароторій на час виникнення спірних правовідносин в банку вже не діяв (а.с. 55-61).
Також не можна погодитися з доводами відповідача, що підставою для невиконання розпорядження є невірне зазначення в платіжному дорученні коду і ЄДРПОУ. Відповідно до ст. 22.7. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначення причини повернення. П. 3.3. Положення «Про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах» затверджено постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 (в редакції, яка діяла на час виконання спірних правовідносин) відповідно до п. 3.3.8 відмовою від обов'язку виконання платіжного доручення у банківських металах є підчистки, закреслення, операція не відповідає вимогам валютного законодавства, операція підлягає фінансовому моніторингу.
З огляду на те, що платіжне доручення не було повернуто, банк в листах від 15.07.2011 та 19.07.2011 року (а.с. 28.-32) не зазначав причин відмови виконання платіжного доручення передбачених законом, отже слід зробити висновок, що він його прийняв до виконання але не виконав. Відповідно до п.6.1. укладеного між сторонами договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи несвоєчасне виконання прийнятих на себе зобов'язань у відповідності до чинного законодавства України та цього договору.
Відповідно до ст. 8.4. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується в строк до 3-х операційних днів. У разі не дотримання зазначеного строку, відповідно до ст. 3.2.2 вказаного закону, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню в розмірів 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Прострочення переказу тривало з дня отримання доручення до дня укладання між сторонами 23.08.2011 угоди про повернення (а.с. 75). За вказаний період розмір пені складає 307 678, 86 грн. (а.с. 9), який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
В іншій частині позову слід відмовити.
Позивачем не надано доказів отримання відповідачем платіжного доручення від 07.06.2011 року, тому не має підстав для задоволення позову в частині стягнення пені.
Обгрунтовуючи позов щодо стягнення збитків позивач посилається на те, що із-за не виконання його платіжного доручення він втратив відсотки, що мали бути нараховані на вклад відкритий в Банку «Таврика». З цим погодитись не можна, оскільки з п. 1.4 наданого позивачем договору з Банком «Таврика» (а.с. 37), вбачається що вклад, відкритий без права поповнення.
З огляду на вищевикладене, підстав, передбачених п.4. ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення пені та відшкодування збитків за невиконання платіжного доручення задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення строків виконання розпорядження про переказ банківських металів від 06 липня 2011 року в сумі 307678(триста сім тисяч шістсот вісімдесят сім) гривен 86 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судовий збір в сумі 3076,78 гривен.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді