Справа №22ц/775/178/2013
2-2545/11) Головуючий у 1 інстанції Перетятько О.Ю.
Категорія: 27 Доповідач Лісовий О.О.
04 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого ЛІСОВОГО О.О.
Суддів: ЯНЧУК Т.О., НИКИФОРЯК Л.П.
При секретарі ЛЮЛІНІЙ Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3
на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки -
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» /далі Банк/ до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» заборгованість за кредитним договором у розмірі у розмірі 10 789 доларів США, в тому числі: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 9 465 доларів США, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 1 078,52 долари США, пеню за несвоєчасне погашення по процентам за користування кредитом у розмірі 245,68 доларів США, а також штраф по невиконанню зобов'язань по страхуванню предмета іпотеки у розмірі 10 000 грн.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10.10.2008 року станом на 20.04.2011 року у розмірі 10 789 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру загальною площею 49,27 кв.м за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору - дарування від 06 червня 2008 року, посвідченого нотаріально.
Стягнуто з кожного з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» витрати по сплаті судового збору у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що суд при розгляді справи порушив норми діючого матеріального та процесуального законодавства, із змісту їх апеляційної скарги вбачається, що кредитор зі свого боку прострочив належним чином оформлення виконання позичальником умов договору, кредитор фактично надав позичальнику меншу суму, ніж передбачено договором, резолютивна частина рішення не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», на їх думку суд помилково вирішив одночасно питання про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернув стягнення на предмет іпотеки, у Банка не було законних підстав для нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.
Банк звернувшись до суду із вказаним позовом зазначив, що 10 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0639/08/19-СLNv, відповідно до якого Банком ОСОБА_2 була відкрита не відновлювальна кредитна лінія на споживчі цілі з лімітом кредитування 20 000 доларів США, строком до 2 жовтня 2018 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом, останній був зобов'язаний щомісячно не пізніше 20 числа здійснювати повернення кредиту, сплачувати на раховані відсотки за користування кредитом.
У забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, між Банком та поручителем ОСОБА_1 10.10.2008 року був укладений договір іпотеки, внаслідок якого остання надала в заставу належне їй на праві власності майно - трикімнатну квартиру загальною площею 49,27 кв.м, розташовану за адресою
АДРЕСА_1.
Оскільки відповідачем ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконуються, станом на 20 квітня 2011 року заборгованість за тілом кредиту становить 9 465 доларів США, заборгованість по процентам становить 1 078,52 долара США, Банк просив стягнути вказану заборгованість на свою користь солідарно з позичальника та поручителя, а також стягнути з них пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 245,68 доларів США, та штраф за невиконання зобов'язань по страхуванню у розмірі 10 000 грн., та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідачі та їх представник в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, ОСОБА_2 та представник відповідачів ОСОБА_3 про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, представника позивача, який просив рішення суду залишити без зміни, заперечуючи проти апеляційної скарги відповідачів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, з ухваленням по справі нового рішення відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України за таких підстав:
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти / кредит/ у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору № 0639/08/19-СLNv, Банк відкрив ОСОБА_2 не відновлювальну кредитну лінія на споживчі цілі з лімітом кредитування 20 000 доларів США, строком до 2 жовтня 2018 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом, останній був зобов'язаний щомісячно не пізніше 20 числа здійснювати повернення кредиту, сплачувати на раховані відсотки за користування кредитом, погашення кредиту повинно виконуватися згідно графіка /а.с.5 -8/.
На даний момент вказаний кредитний договір не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.
За вказаним кредитним договором відповідач ОСОБА_2 не виконує свої зобов"язання перед банком, станом на день винесення рішення судом першої інстанції заборгованість за кредитним договором перед банком становить 10 789 доларів США, таким чином відповідач порушив умови договору.
Відповідач не надав суду доказів про те, що у нього відсутня заборгованість перед банком.
Зазначена сума, яка підлягає стягненню, складається із заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не виконав умов договору та стягнув заборгованість за кредитом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
Згідно договору поруки від 10 жовтня 2008 року /а.с.13/ укладеного між Банком та ОСОБА_1, остання взяла на себе зобов'язання бути поручителем перед Банком за невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.
Тому суд правильно стягнув заборгованість за кредитним договором солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача.
Відповідно до іпотечного договору між Банком та ОСОБА_1, /а.с. 9-11/, остання надала в заставу належне їй на праві власності майно - трикімнатну квартиру загальною площею 49,27 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1.
Згідно ч.1 ст. 526 та ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Видами забезпечення виконання зобов'язання, відповідно до ст. 546 ЦК України, є неустойка, порука, гарантія, застава, притриманням, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, зокрема у даному випадку іпотека. Саме з таким видом забезпечення виконання зобов'язання - договору кредиту, визначилися сторони.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як вбачається з вимог ст. 35 Закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Такі ж вимоги щодо прав та обов'язків іпотекодавця і іпотекодержателя закріплені в договорі іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання за основним Договором виконував неналежним який перевищує заставну вартість предмету іпотеки, узгоджену сторонами на день укладання договору іпотеки.
Письмову вимогу про усунення порушень із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимогою про їх виконання та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки Банком на адресу відповідачів направлялися і були отримані останніми /а.с.14-19/, при цьому відповідачем не застосовано заходів щодо виконання зобов'язань та погашення заборгованості, що стало підставою для звернення до суду.
Таким чином, у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено діючим законодавством та договором іпотеки, за вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для відмови Банку у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю обраного позивачем способу захисту порушеного права, тому суд у відповідності з діючим законодавством правильно звернув стягнення на предмет іпотеки, однак приймаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не в повній мірі виконав умови діючого Закону України про іпотеку, а саме:
Згідно вимог ст. 39 вказаного вище Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Суд першої інстанції у своєму рішенні не в повній мірі зазначив вказані вимоги, тому апеляційний суд вважає за необхідне абзац третій резолютивної частини рішення викласти в новій редакції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Визначена в розрахунку позивача сума пені в доларах США є грошовим еквівалентом в іноземній валюті і її сума повинна визначатися в національній валюті за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, оскільки інше кредитним договором не встановлено.
Станом на 4 січня 2013 року Національним Банком України встановлений курс за 100 доларів США - 799,3 гривні.
Таким чином розмір пені за несвоєчасне погашення по процентам за користування кредитом буде становити 1 963,72 грн., тому рішення в цій частині підлягає зміні, а доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом неспроможні, оскільки це передбачено договором.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 жовтня 2012 року в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення по процентам за користування кредитом змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» пеню за несвоєчасне погашення по процентам за користування кредитом у розмірі 1 963,72 грн. /одну тисячу дев'ятсот шістдесят три гривні 72 коп./
Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«В рахунок погашення заборгованості у розмірі 10 789 доларів США, яка складається із заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 9 465 доларів США, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 1 078,52 долари США, пені за несвоєчасне погашення по процентам за користування кредитом у розмірі 245,68 доларів США, а також штрафу по невиконанню зобов'язань по страхуванню предмета іпотеки у розмірі 10 000 грн. за договором іпотечного кредиту № 0639/08/19-СLNv , укладеного 10.10.2008 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Банк «Форум», звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,27 кв.м заставною вартістю на день укладення договору 106 695 /сто шість тисяч шістсот дев'яносто п'ять грн./, передану в іпотеку ОСОБА_1, шляхом укладання іпотекодержателем від свого імені договору купівлі-продажу на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцю.»
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді