Ухвала від 10.12.2012 по справі 2-185/11

Справа №22ц/0590/12407/12 Головуючий в 1 інстанції Тараньов В.С. Категорія 5 Доповідач: Будулуца М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді: Курило В.П.

суддів: Будулуци М.С., Супрун М.Ю.,

при секретарі Перепечаєнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на боці позивача: ОСОБА_3, про усунення від права на спадкування, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 29 травня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Будьоннівського районного суду міста Донецька від 29 травня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди.

З вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначила, що суд не врахував, що на протязі 10 років відповідачка не проживала з чоловіком, ухилялась від виконання своїх обов'язків дружини та не надавала йому ніякої допомоги. Пенсії не було достатньо, оскільки він тяжко хворів, перебував на обліку в лікарні і потребував санаторно - курортного лікування. Брат позивачки перебував в безпорадному стані через тяжкий стан здоров'я і наявні у нього захворювання.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали та просили скаргу задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала їх безпідставними та просила відмовити в задоволенні скарги.

Третя особа в заяві просила розглянути справу у її відсутності (а.с.164, 165).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників обох сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як зазначено в ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст.214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Як зазначено в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухиленням особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 з 27 червня 1998 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 років (а.с. 9,).

Після його смерті залишалась спадщина у вигляді грошового вкладу та квартири, що розташована в АДРЕСА_1. Спадщину прийняли як позивачка - рідна сестра померлого, так і відповідачка - дружина померлого, надавши заяви в Державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (а.с. 36, 37, 38, 39 - 71).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 не довела того, що ОСОБА_8 .з вересня 1999 року через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи позивачки щодо фіктивності шлюбу між спадкодавцем і відповідачкою не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки таке судове рішення відсутнє. Не встановлено судом і обставин для відшкодування моральної шкоди позивачці.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав належну оцінку доказам і обґрунтовано відмовив позивачці в задоволенні її вимог.

Судом правильно встановлено, що ОСОБА_2 є дружиною померлого, та відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, має право на спадкування за законом в першу чергу.

Позивачка ОСОБА_1 є сестрою померлого спадкодавця та згідно зі ст.1262 ЦК України має право на спадкування за законом у другу чергу.

Посилання в апеляційний скарзі на свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та інших, на підтвердження того, що перебуваючи в шлюбі, ОСОБА_2 поїхала до Греції, а про смерть чоловіка їй стало відомо через 6 місяців після смерті останнього, не спростовують правильних висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до вимог ст.ст.58 та 59 ЦПК України, обставини щодо перебування особи в безпорадному стані можуть бути підтверджені відповідними медичними висновками, яких позивачка суду не надала.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, за життя спадкодавець отримував пенсію, інвалідом не був визнаний, на момент смерті йому виповнилось 54 роки, що не свідчить про його похилий вік, та не дає підстав вважати останнього особою, що перебувала в безпорадному стані, з яким закон пов'язує настання правових наслідків, передбачених ч.5 ст.1224 ЦК України.

Що ж стосується посилання позивачки в апеляційний скарзі на допомогу братові за життя, тривале проживання відповідачки в Греції, відсутності останньої на похоронах померлого чоловіка, то це не свідчать про зміну статусу відповідачки, як дружини померлого, який не скасований ні судовим рішенням, ні відповідним свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану.

Апеляційний суд також враховує, що згідно з роз'ясненням постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вимога про усунення від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Частина 2 ст.1259 ЦК України передбачає, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Проте, заявивши позов про усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_2, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди, іншого позову про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК, ОСОБА_1 суду не заявила.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуально права, які є підставою для зміни чи скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу позивачки слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Оскільки при ухваленні рішення суд першої інстанції не допустив невідповідності висновків суду обставинам справи та не порушив норми матеріального і процесуального права, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального права, то підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 29 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: