№ 0517/10485/12 Головуючий першої інстанції Мірошкін О.І.
Категорія: 24 Доповідач: Осипчук О.В.
„15" січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Осипчук О.В.,
суддів: Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,
при секретарі: Забавіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за апеляційною скаргою позивача на заочне рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2012 року, -
Заочним рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 528,06 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись частково з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволені позову щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги ПАТ «Донецькобленерго» посилається на те, що суд безпідставно застосував до даних правовідносин лише Правила користування електричною енергією для населення і не застосував норми статей 625,655-697,714 ЦК України. Частина 2 ст. 625 ЦК України не містить приписів щодо необхідності наявності саме взаємних грошових зобов'язань, а встановлює відповідальність за порушення будь - якого грошового зобов'язання боржником без обмежень.
В апеляційному суді представник Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» підтримала доводи скарги в повному обсязі.
Відповідачі до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції визнано встановленим, що позивач є постачальником електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить особовий рахунок № НОМЕР_1. Станом на 1 червня 2012 року утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 528,06 грн.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги енергопостачальника не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позивачем заочне рішення суду оскаржується лише в частині відмови йому в задоволені позовних вимог про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України втрат від інфляційних процесів в сумі 32,21 грн. та 3% річних в сумі 25,17 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідачів втрат від інфляційних процесів та 3% річних не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово - комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими зобов'язаннями, у якому серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора ( частина перша статті 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України.
Позивачем до позовної заяви надано розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, з якого вбачається, що інфляційне збільшення суми боргу складає 32,21 грн., а 3% річних - 25,17 грн. З наданим розрахунком апеляційний суд погоджується, оскільки він проведений відповідно до норм діючого законодавства.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково відмовив в задоволені позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити.
Заочне рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час затримки та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» суму індексу інфляції за весь час затримки у розмірі 32 грн. 21 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 25 грн. 17 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий:
Судді: