4
Справа 22ц-0590-12797-12 Головуючий у 1 інстанції Халаджи О.В.
Категорія 57 Доповідач Зайцева С.А.
11 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Ювченко Л.П. ,
суддів Бугрим Л.М. , Зайцевої С.А. ,
при секретарі Лавицькому Д.Д. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 яка діє також і в інтересах повнолітнього недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про припинення права спільної часткової власності та поділ квартири ,-
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 яка діє також і в інтересах повнолітнього недієздатного ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати ,ухвалити нове ,яким задовольнити її позовні вимоги з тих підстав ,що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини ,що мають значення для справи , висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явилася, належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи шляхом отримання телефонограми , зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 2698 (а.с.95).Надала суду заяву про можливість розгляду справи у її відсутності (а.с.87,98).Відповідач та представник третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області повідомлені про день та час розгляду справи ,шляхом отримання телефонограм ,які зареєстровані в журналі телефонограм № 1 за № 2699 та № 2700.Від відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на апеляційну скаргу та заява про можливість розгляду справи у його відсутності. Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 08.12.1990 року .Від шлюбу мають сина ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1,який за рішенням суду визнаний недієздатним та ОСОБА_1 призначена опікуном дитини . Шлюб між сторонами розірвано 17 жовтня 2011 року .
Чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 отримана сторонами відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду « у зв*язку з чим управлінням міського господарства м.Красноармійськ 09.02.2004 року видано свідоцтво про право власності на житло № 4521 , відповідно якого спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності по 1/3 частині кожному із членів сім*ї (а.с.44) .
Їх право власності на цю квартиру зареєстровано 21 лютого 2004 року в КП БТІ м.Красноармійська ,що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.45).
Відповідно ч.1.ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.
Відповідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того,що між сторонами по справі за рішенням суду вирішено порядок користування житловою квартирою , неможливість поділу квартири не може бути підставою для припинення права власності відповідача на вимогу позивачки, оскільки співвласники мають рівні частки в спільній власності, частка відповідача не є незначною.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15) квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Як встановлено судом першої інстанції рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2012 року за позовом ОСОБА_3 був визначений порядок користування житловою квартирою АДРЕСА_1 ,з виділенням у користування відповідачу ОСОБА_3 в користування житлову кімнату площею -8,8 кв.м.; у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлові кімнати : 14,9 кв.м.,6,0 кв.м.,8,5 кв.м., залишено в загальному користуванні сторін підсобні кімнати . Загальна площа квартири становить 56 ,1 кв.м. : 3=18,7 кв.м.,жила площа 38,2 кв.м.: 3= 12,73 кв.м. (а.с.36-37).
Право спільної часткової власності є різновидом права власності .Тому воно може бути припинено з підстав ,за якими може бути припинене будь-яке право власності (ст.346 ЦК України),а також зі спеціфічних підстав ,пов*язаних з тим ,що для спільної власності характерна множинність уповноважених суб*єктів. Такими специфічними підставами припинення права спільної часткової власності є поділ майна ,що знаходиться в спільній частковій власності ,і виділ частки ,що належить кожному зі співвласників ,зі спільного майна . При поділі майно ,що знаходиться в спільній частковій власності ,поділяється між усіма співвласниками і правовідносини спільної власності припиняються.При виділі частки із спільного майна правовідносини спільної часткової власності зберігаються.Перелік підстав для припинення права власності на частку у спільному майні є вичерпним .Кожна з цих підстав є самостійною ,за наявності якої можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників.
Позивачкою не наведені інші випадки ,встановлені законом для припинення права власності у відповідності зі ст.346 ЦК України. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення права власності відповідача на частку у спільній власності.
Проте,як правильно зазначив суд першої інстанції ,частки сторін у спірній квартирі є рівними .Кожній із сторін рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області виділено у користування жилі кімнати,що спростовує доводи апеляційної скарги про поділ в натурі та виділ частки квартири.Вимоги позивачки про припинення права власності відповідача та зміну часток не ґрунтуються на вимогах закону,як вбачається з матеріалів справи сторонам виділено по 1/3 частки на підставі Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду « та підстави для зміни часток відсутні . Доводи апеляційної скарги у вказаній частині неспроможні.
Доводи позивачки про те ,що спільне володіння та користування квартирою є неможливим ,є недоведеними .
Факт неприязнених стосунків між сторонами не свідчить про неможливість спільного користування квартирою,в якій сторонам рішенням суду виділені окремі кімнати. Не є належним доказами неможливість спільного користування квартирою і рішення суду про встановлення порядку користування квартирою. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2012 року саме відповідача було вселено у спірну квартиру(а.с.36-37). Доводи апеляційної скарги у вказаній частині спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Як правильно зазначив суд першої інстанції припинення права спільної часткової власності на спірну квартиру ,поділ та виділ частки квартири в натурі ,є порушенням права власності на їх спільну чотирьохкімнатну квартиру .
Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Судді: