Справа № 22ц/775/396/2013(2/0521/2729/2012) Головуючий у І інстанції Клешньов О.І.
Категорія 32 Доповідач Барков В.М.
08 січня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Баркова В.М.,
Зайцевої С.А.,
при секретарі Риндіній Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача державного підприємства «Артемвугілля» посилаючись на те, що 01 грудня 1994 року висновком МСЕК його було вперше визнано інвалідом другої групи з втратою 80% професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. В зв'язку з тим, що небезпечні та шкідливі умови праці у відповідача призвели до втрати працездатності, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, просив стягнути з відповідача 24 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 111 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі державне підприємство «Артемвугілля» просить рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, який просив скаргу відхилити, вивчивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 153, 2371 КЗпП України та прийшов до висновку, що позивачу завдано моральну шкоду обов'язок по відшкодуванню якої необхідно покласти на відповідача в розмірі 15 000 грн.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 з жовтня 1973 року по листопад 1994 року працював у відповідача гірничим робітником з повним робочим днем у шахті в шкідливих умовах праці та був звільнений у 1994 році за станом здоров'я (а.с. 3-4).
Відповідно до акту розслідування професійного захворювання, складеного у другому півріччі 1994 року, у позивача виявлене професійне захворювання яке виникло внаслідок важкої ручної праці з підняттям важких речей в підземних умовах (а.с. 5-6).
Висновком МСЕК від 01 грудня 1994 року позивачеві вперше встановлено втрату 80% професійної працездатності внаслідок професійного захворювання (а.с. 9).
В зв'язку з цим право на відшкодування моральної шкоди виникло у нього, починаючи з 01 грудня 1994 року.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набуття ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набуття цим актом чинності та припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, підчас дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст. 2371 КЗпП України, яка набрала чинності лише 13 січня 2000 року.
Пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено компенсацію потерпілим на виробництві завданої внаслідок ушкодження здоров'я моральної шкоди. При цьому цією ж нормою було встановлено граничний розмір відшкодування моральної шкоди який не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Постановою Верховної Ради України «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком» від 25 листопада 1993 року № 3653-XII встановлено з 01 грудня 1993 року мінімальну заробітну плату у розмірі 60 тис. крб. на місяць. Такий розмір мінімальної заробітної плати діяв до 29 лютого 1996 року.
Таким чином розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року № 762/96, не може перевищувати 120 грн. (200 х 0,6 грн. = 120 грн.)
Враховуючи наведене, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права, і приходить до висновку про необхідність його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу державного підприємства «Артемвугілля» - задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 листопада 2012 року - скасувати.
Стягнути з державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 120 (сто двадцять) грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді