4
Справа № 22ц/0590/12156/2012 головуючий в I інстанції Жолтий Д.В.
Категорія 27 суддя доповідач Безрученко Ю.О.
12 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.,
суддів Безрученко Ю.О., Папоян В.В.,
при секретарі Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору в частині застави транспортного засобу недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року,
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. В рахунок заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року в сумі 77 771,30 грн. звернуто стягнення на автомобіль ВАЗ модель 211540-110-20, 2008 року випуску тип Т: легковий седан № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Застоводавця зі зняття вказаного автомобіля з обліку в органа ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору в частині застави транспортного засобу недійсним.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності (а.с. 140) підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
В засідання апеляційного суду представник ПАТ КБ «Приватбанк» Власенко А.О., діюча за довіреністю (ас. .143), не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про перенесення апеляційним судом залишено без задоволення, оскільки документи що підтверджують поважність неявки в судове засідання відсутні, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст.. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з'явилися перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того між сторонами укладений кредитний договір та договір застави автомобіля, ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, які були правомірно змінені по збільшенню процентної ставки в односторонньому порядку 05 січня 2009 року про що будо повідомлено ОСОБА_1 06 січня 2009 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість, тому звернув стягнення на предмет застави.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору в частині застави транспортного засобу недійсним суд першої інстанції виходив з того, що закон не вимагав нотаріального посвідчення договору застави, який укладений в простій письмовій формі.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає нормам процесуального і матеріального права.
Відповідно до ст.ст. 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, яким доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Згідно із договором застави звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.
Згідно із ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 26 березня 2008 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали кредитно-заставний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 58 959,10 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 березня 2013 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором ОСОБА_1 передала ПАТ КБ «Приватбанк» у заставу автомобіль ВАЗ модель 211540-110-20, 2008 року випуску тип Т: легковий седан № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 11-19).
05 січня 2009 року наказом голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» були правомірно підвищені проценти ставки за кредитами, у тому числі за кредитом ОСОБА_1 (а.с. 70-71), про що листом від 06 січня 2009 року остання повідомлена (а.с. 91-93).
ОСОБА_1 належним чином не виконувала кредитні зобов'язання, в зв'язку з чим виникла заборгованість та суд першої інстанції з урахуванням строків позовної давності в частині стягнення пені встановив загальну суму заборгованості 77 771,30 грн. та в рахунок цієї заборгованості звернув стягнення на заставлений автомобіль.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо недійсності договору застави в зв'язку із укладанням цього договору в простій письмовій формі та підвищенням в односторонньому порядку процентної ставки не ґрунтуються на вимогах закону з наступних підстав.
Відповідно до приписів частини 1 статті 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 13 Закону N 2654-XII договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. На момент укладання оспорюваного правочину нотаріальне посвідчення договору застави транспортних засобів не вимагалося.
Умова нотаріального посвідчення в договорі відсутні, а тому доводи апеляційної скарги в цій частини необґрунтовані.
Щодо неправомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, то такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.
Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
А відповідно до наказу голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 05 січня 2009 року були правомірно підвищені проценти ставки за кредитами, у тому числі за кредитом ОСОБА_1, про що листом від 06 січня 2009 року остання повідомлена.
Таким чином, з урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції зроблені у відповідності нормам ст.. 212 ЦПК України, ст.ст.627, 590 ЦК України та умовам договорів, правильно встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір 335 (триста тридцять п'ять) гривен 20 коп. на користь Держави.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: