Справа № 22ц/0590/12848/12 Головуючий в I інстанції Кульбаков І.В.,
Категорія 53 Суддя доповідач Тимченко О.О.
27 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Жданової В.С.,
суддів: Канурної О.Д., Тимченко О.О.,
при секретарі: Бакунець Я.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олбек» на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 09 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олбек», про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за ненадану щорічну відпустку моральну шкоду,
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 09 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 7 156 гривень 90 копійок, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 321 гривні, суму індексації заробітної плати у розмірі 2 961 гривня 02 копійки, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 56 584 гривні 05 копійок, моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
З зазначеним рішенням не погодився відповідач, приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за квітень, травень, червень 2008 року та за жовтень і листопад 2008 року, відповідно індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував, що при проведені перевірки прокуратурою Гірницького району м. Макіївки було встановлено, що при звільнені відповідачу було не виплачено заробітну плату лише у розмірі 44,28 грн. та не сплачено компенсацію за не використані дні щорічної відпустки у розмірі 1321 грн. і саме ці суми були визнані відповідачем. Також суд не врахував, що на виконання припису прокуратури вони намагались виплатити позивачу вище зазначені суми, але відповідач за місце мешкання був відсутні, що підтверджено актом. Також суд не прийняв до уваги те, що з зазначеним позовом, позивач звернувся до суду через двадцять шість місяців після звільнення, тобто з пропуском тримісячного строку на звернення до суду. Вважає, що суд також безпідставно стягнув заборгованість по заробітній платі за квітень-червень2008 року та недосплачені суми заробітної плати за серпень-листопада 2008 року, а відповідно індексацію заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрухунку
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать телефонограма в матеріалах справи ( а.с. 121).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма в матеріалах справи ( а.с122)
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того, що позивач з 07.02.2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді директор ТОВ «Фірма»Олбек». 21.11.2008 року він буз звільнений з займаної посади. При звільнені відповідач не провід з позивачем остаточний розрахунок, на день звільнення заборгованість по заробітній платі склала 7 156,90 грн., компенсація за невикористану відпустку 1 321 грн. Станом на час розгляду справи не була виплачена заборгованість по заробітні платі, а також компенсація за невикористану відпустку, вказані суми з урахуванням індексації заробітної плати у розмірі 2 961,06 грн. стягнені рішенням суду на користь позивача. Суд також провів розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом обчислення його за кількістю робочих днів з дня звільнення до дня ухвалення рішення та виходячи із середнього заробітку позивача за два останні місяці, що передують звільненню, визначивши середній заробіток за вказаний період в сумі 56 584,05 грн. Встановивши факт порушення трудових прав суд стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 07.02.2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді директор ТОВ «Фірма «Олбек». 21.11.2008 року наказом № 21/11- к він буз звільнений з займаної посади. При звільненні з підприємства відповідач не провід остаточний розрахунок з позивачем.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом № 0207/к-2008 від 07 лютого 2008 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора, з окладом згідно штатного розкладу. (а.с. 10). Відповідно до наказів про затвердження штатного розкладу ТОВ «Фірма «Олбек» на період з лютого 2008 року по листопад 2008 року затверджувався штатний розклад підприємства. (а.с. 18 - 27). Так, на лютий 2008 року оклад директора складав 1 600 гривень, на березень 2008 року - 1600 гривень, на квітень 2008 року - 1620 гривень, на травень 2008 року - 1650 гривень, на червень 2008 року -1 660 гривень, на липень 2008 року 1 700 гривень, на серпень 2008 року 1 700 гривень, на вересень 2008 року - 1 700 гривень, на жовтень 2008 року 1 700 гривень, на листопад 2008 року 1 230 гривень.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що наказом № 02.10-к від 02 жовтня 2008 року позивачу було надано відпустку без збереження заробітної плати з 02 жовтня 2008 року по 15 жовтня 2008 року.
Згідно відомостей про отримання працівниками товариства заробітної плати та табелів обліку робочого часу за квітень, травень та червень 2008 року ОСОБА_1 не було включено до вказаних відомостей про отримання заробітної плати. (а.с. 37 -39 наглядового провадження).
Відповідач не надав суду доказів, якій спростовували данні відомості та данні про відсутність позивача на підприємстві без поважних причин.
Також судом встановлено, що позивачу за серпень, вересень, жовтень 2008 року була нарахована та сплачена заробітна плата - за серпень 1 200 гривень, як начальнику АЗС, за вересень 1 200 гривень, як начальнику АЗС, за жовтень 186 гривень, як начальнику АЗС, проте відомості про переведення позивача на посаду начальника АЗС відповідачем суду також не надані.
Тому суд першої інстанції пришов обґрунтованого висновку, що позивачу безпідставно було не сплачено заробітну плату за квітень, травень та червень 2008 року у розмірі 1620 грн., 1650 грн. та 1660 грн. відповідно та не доплачено заробітну плату за серпень та вересень 2008 року по 500 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 746 грн., за листопад 2008 року у розмірі 1 190 грн., а всього на суму 6 966 грн., а з урахуванням суми індексації у розмірі 190,90 грн. загальна сума заборгованості склала 7 156, 90 грн., доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не спростовують висновків суду.
Також сторонами визнано, що при звільнені позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 321 грн., яку суд вірно стягну з відповідача на користь позивача.
Також є вірним висновок суду, щодо стягнення з відповідача на користь позивача сум індексації заробітної плати у розмірі 2 961,02 грн.
Так, ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Встановивши, що відповідач не провів з позивачем розрахунок у день звільнення, суд обґрунтовано стягну з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 56 584,05 гривень, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд першої інстанції, враховуючи вказані обставини пришов вірного висновку, що діями відповідача позивачу завдано моральні страждання і обґрунтовано стягнув у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вимогами ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олбек» - відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 09 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: