Справа № 2/0529/2052/12/22ц/775/775/13 Головуючий у 1 інстанції Стоілова Т.В.
категорія 32 Доповідач: суддя Ткачук С.С.
08 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Осипчук О.В.,
суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.,
при секретарі Таранові М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство «Родинський центр єдиного замовника», Родинське комунальне багатопрофільне підприємство комунального господарства, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття приміщення, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2012 року, -
Позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття приміщення квартири з вини ОСОБА_2
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2012 року позов задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 у відшкодуванні матеріальної шкоди 10353,10грн. і моральної шкоди 2000грн. Окрім того, відшкодовано понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 214,60грн. та витрат по складанню кошторису в сумі 750грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що визнав залиття квартири позивача внаслідок розриву водопровідного крану у ванній кімнаті в квартирі відповідача через що позивачу задано матеріальні збитки у вигляді витрат на ремонт квартири.
З таким рішення не погодився відповідач і принесла апеляційну скаргу, де просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у позову, бо при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт зазначила, що суд не взяв до уваги, що чоловік позивача проводив ремонт труби у ванній кімнаті, а тому за спричинену шкоду вона не може нести відповідальність. Представлений позивачем кошторис вартості ремонту складений ПП ОСОБА_3, який не має ліцензії на складання кошторису і не може давати оцінку розміру заподіяної шкоди. Він також не має право робити висновок про існування причинного зв'язку між затопленням квартири та його наслідками. У акті обстеження квартири не зазначено про пошкодження підлоги,а кошторис містить вартість ремонту та будівельних матеріалів полів, які як свідчать фотознімки перебували у незадоволеному технічному стані. Позивач не надала доказів про пошкодження дверей і їх необхідність заміни. Представлений позивачем перший кошторис складає вартість ремонту 1683,55грн., а за другим кошторисом розмір ремонту збільшено до 10353грн. Надати суму розміру завдання матеріальної шкоди відповідач не може через відсутність дозволу з боку позивача впустити її до приміщення його квартири. Окрім того, вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди ані позивач, ані суд не обґрунтували розмір заявленої грошової суми.
В судовому засіданні відповідач та її представник доводи скарги підтримали і просили задовольнити.
Позивач вважає рішення законним і заперечила на скаргу.
У листах до суду треті особи: комунальне підприємство «Родинський центр єдиного замовника», Родинське комунальне багатопрофільне підприємство комунального господарства, просили розглянути скаргу без їх участі.
Апеляційний суд визнає, скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 309 частини 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції тільки в частині його оскарження відповідачем, бо позивач з ухваленим рішенням згодна.
Судом першої інстанції визнано встановленим, що 08.08.2012 відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 з вини відповідача, що мешкає в квартирі №29 цього ж будинку поверхом вище через розрив водопровідного крана у ванній кімнаті в її квартирі.
Визнаючи вину відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що остання не вчинила дій, щоб усунути наслідки розриву, а її посилення на проведення ремонтних робіт труби у ванній кімнаті чоловіком позивача не прийняв до уваги, бо ці обставини не підтверджуються матеріалами справи.
Вирішуючи питання розміру завданої матеріальної шкоди, судом було враховано представлений позивачем кошторис, складений ФОП ОСОБА_3 на суму 11103грн.10коп. з урахуванням вартості оплати за складання кошторису, бо опитаний в судовому засіданні працівник житлової організації ОСОБА_4, яка проводила обстеження квартири позивача після її залиття, підтвердила, факт залиття водою підлоги і пояснила,що не зазначила цього у складеному нею акті, бо це не входило до її компетенції.
Суд визнав спричинення позивачу моральної шкоди у грошовому еквіваленті на 2000грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо обставин завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди з винних дій відповідача через залиття водою приміщення квартири та пошкодження меблів, які знаходилися у залі, внаслідок розриву водопровідного крану. Відповідач, як власник своєї квартири відповідно до ст. 319 ЦК України та ст. 151 ЖК зобов'язаний дбати про свою власність та провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Фактичні обставини залиття квартири сторони на оспорюють.
Але, стягуючи на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 10353,10грн., суд першої інстанції не звернув уваги, що представлені позивачем докази свідчать, що внаслідок залиття квартири відбулось залиття дерев'яної підлоги в коридорі та залі, яка була укрита ковролином. У представленому кошторисі, виготовленому приватним підприємцем ОСОБА_3, зазначений розрахунок містить вартість ремонтних робіт з приводу демонтажу дерев'яних дощок підлоги при відсутності висновку експерта щодо неможливого використування такої підлоги і заміни існуючого плінтусу. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази якім підтверджували необхідність проведення ремонтних робіт з метою настилання на поли іншого будівельного матеріалу - лінолеуму, через заміну залитого ковралину у зв'язку з неможливим його подальшим використуванням.
Як указано у кошторису, він складався згідно розцінок приватного підприємства, який має право займатися господарськими вилами діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель, іншими будівельно-монтажними роботами, та зі слів замовника, тому суд першої інстанції помилково визнав цей доказ належним переконливим доказом у підтвердження завдання позивачу матеріальної шкоди у зв'язку із необхідністю проведення ремонтних робіт підлоги у коридорі та залі в приміщені квартири позивача.
Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, апеляційний суд визнає, що присуджена сума матеріальної шкоди підлягає зменшенню на розмір вартості будівельних робіт та матеріалів на проведення ремонту підлоги на суму 6312,50грн.
Окрім того, кошторис не є належним платіжним документом, який свідчить про оплату позивачем 750грн. приватному підприємцю ОСОБА_3 в рахунок складання кошторису, тому суд першої інстанції безпідставно стягнув цю суму з відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції при розподілу судових витрат, не вирішив питання на підставі ст. 88 ЦПК України про відшкодування позивачу фактично понесених витрат по оплаті судового збору у розмірі 107,30грн.(а.с.2)
Ураховуючи приведене, апеляційний суд визнає, що в цій частині рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, а тому підлягає частковому скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення процесуального права, з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги про відшкодування завданої матеріальної шкоди у зв'язку із залиттям квартири в межах витрат на проведення ремонтних робіт задовольнити частково ( за виключенням витрат на ремонт підлоги на суму 6312,50грн.) у розмірі 4040,50грн.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення 750грн. за складання кошторису, але з урахуванням часткового задоволення самостійних позовних вимог матеріального та немайнового характеру на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 321,90грн.
Інші доводи скарги також були предметом дослідження апеляційний судом, але їх доводи на висновки суду в межах оскарження рішення не впливають, а тому апеляційний суд їх відхиляє.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316, ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2012 року частково скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 4040(чотири тисячі сорок )грн.50коп. та понесені судові витрати у розмірі 321(триста двадцять одна)грн.90коп.
Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: