№ 2/0525/1688/12 Головуючий у 1 інстанції Іванов О.Г.
категорія 41 Доповідач: суддя Ткачук С.С.
15 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Осипчук О.В.,
суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.,
при секретарі Забавіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Текстильщик-2005», про зміну умов договору найму житлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 17 серпня 2012 року, -
До Кіровського районного суду м. Донецька звернувся ОСОБА_1 з позовом про зміну умов договору найму житлового приміщення. Свої вимоги обґрунтував тим, що він є основним наймачем 4-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, де крім його сім'ї мешкає сестра ОСОБА_2 із племінницею ОСОБА_3 У приміщені квартири зареєстровано: він, його четверо дітей та сестра з пленіннецею, але без реєстрації ще мешкає його дружина. Він разом зі сім'єю займає 2 суміжні кімнати площею 17,0 кв.м. і 13,6 кв.м., а сестра удвох займає дві інші ізольовані кімнати площею 16,9 кв.м. та 12,9 кв.м. Фактично у квартирі проживає дві сім'ї через що виникають конфліктні ситуації. Вважає, що за більшим складом сім'ї він має право займати три кімнати, а сестра одну, тому просив змінити договір найму на квартиру, передав у користування його сім'ї три кімнати: дві суміжні площею 17,0 кв.м., і 13,6 кв.м., і одну ізольовану кімнату 12,9 кв.м., а сестрі виділити у користування одну ізольовану кімнату площею 16,9 кв.м., залишив службові приміщення: кухні, коридор, ванну, туалет, у загальному користуванні. Також просив зобов'язати ТОВ «Текстильщик-2005» укласти з ним та відповідачками окремі договори найму.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 17 серпня 2012 року в задоволені позову відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився позивач і подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги приведено, що судом невірно застосовані норми процесуального та матеріального права. Суд невірно дійшов висновку, що у разі задоволення позову буде штучне погіршення житлових умов мешканців квартири. Окрім того у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985р. № 2 « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» дано роз'яснення, що суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього ( або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Вважає, що пропонований ним порядок зміни договору найму не призведе до погіршення житлових умов мешканців квартири.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи скарги і просив задовольнити.
Відповідачі вважають рішення законним, а тому наполягали на відхиленні скарги.
Треті особи у зверненнях до суду просили розглянути скаргу без їх участі.
Апеляційний суд визнає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції визнано встановленим, що на підставі ордеру № 6162, виданого виконавчим комітетом Петровської районної ради у м. Донецьку від 24.01.1983 р. батькам сторін на сім'ю у складі 5-х осіб, в т.ч. і на ОСОБА_5 та ОСОБА_1, була надана 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 6) жилою площею 60,4кв.м.
На час судового розгляду відповідно до виписки з особового рахунку № 108 від 14.02.2012 року, наданої ТОВ «Текстильщик-2005», у квартирі зареєстровані 7 осіб: ОСОБА_1,діти позивача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 З 26.05.2004 р. основним квартиронаймачем є позивач (а.с. 7). Квартира має 4 кімнати: 2 суміжних кімнати розміром 17,0 кв.м. і 13,6 кв.м., які зараз займає сім'я позивача і 2 ізольованих кімнати площею 16,9 кв.м. та 12,9 кв.м., які займає сім'я сестри. Окрім того, у квартирі проживають дружина позивача та чоловік відповідача.
Ці обставини сторони не оспорюють.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що частка жилої площі що припадає на кожного мешканця складає 8,6 кв.м. У разі зміни умов користування приміщенням квартири, будуть значно ущемлені житлові умови відповідачів. Також суд визнав неможливим, бо враховуючи норму встановлену ст. 47 ЖК, у разі задоволення позовних вимог жила площа, що припадає на кожного зареєстрованого у квартирі ще зменшиться.
Апеляційний суд вважає не можливим погодитися з зазначеними підставами відмови у позові через неповне з'ясування судом обставин, не мають значення для справи і як внаслідок неправильне застосування матеріального та процесуального закону.
Так, відповідно до ст. 61 ЖК користування жилими приміщеннями у будинках державного житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Матеріалами справи підтверджується, що після смерті бабусі, на ім'я якої був виписаний ордер, та матері, за рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради м. Донецька договір найма було змінено на позивача.
За ст.103,104 ЖК договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача та членів його сім'ї і наймодавця. Член наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу. Статтею 48,63 ЖК визначено, що не може бути предметом самостійного договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі(ч.1ст.48), який визначається Кабінетом міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Виходячи з правил ст. 63 ЖК жиле приміщення, що виділяється при зміні договору найму жилого приміщення на вимогу члена сім'ї наймача (ст. 104 ЖК), не може бути меншим рівня середньої забезпеченості жилою площею в даному населеному пункті за загальним розміром, а не за часткою жилої площі, яка припадає на кожного із членів сім'ї, що виділяються.
Згідно розпорядження представника президента України від 20.01.1994р. №27, узгодженого з радою Донецької обласної спілки незалежних галузей профспілок ( постанова від 16.12.1993р. № 11-35) середня норма забезпечення жилою площею у всіх містах та районах Донецької області визначена 9 кв.м. на одного чоловіка.
На підставі викладеного, апеляційний суд визнає, що окрім відповідачів у справі відповідачем повинний був виступати житлово-експлуатаційна організація - товариство з обмеженою відповідальністю «Текстильщик-2005», яка фактично виступає стороною договору найму жилого приміщення, але приймала участь у судовому розгляді як третя особа, яку суд не може зобов'язати. Окрім того, посилення суду першої інстанції як відмову у позові на ст. 47 ЖК є помилковим.
На підставі викладеного, апеляційний суд визнає, що вимоги позиву не ґрунтуються на законі і тому не підлягають задоволенню.
На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув і допустив ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 213 ЦПК України так рішення не може бути визнано законним та обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з вище наведених підстав.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 17 серпня 2012 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Текстильщик-2005», про зміну умов договору найму житлового приміщення.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: